Баранова С. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Баранова Світлана

м. Помічна, Новоукраїнський район, Кіровоградська область 

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Досліджено психологічні ідеї розвитку пізнавальної діяльності учнів в педагогічній практиці Василя Сухомлинського. Розглянуто практичні аспекти застосування теоретичних принципів психології в освітньому процесі.

Ключові слова: Василь Сухомлинський, пізнання, психологія, педагогіка, навчально-виховний процес, індивідуальний підхід.

In the article investigational psychological ideas of development of cognitive activity of students are in pedagogical practice of Vasyl Sukhomlinskiy. The practical aspects of application of theoretical principles of psychology are considered in an educational process.

Key words: Vasyl Sukhomlinskiy, cognition, psychology, pedagogics, educational-educate process, individual approach.

Вступ. Василь Сухомлинський – людина надзвичайно талановита та багатогранна. Він був не лише геніальним педагогом, знаним науковцем, талановитим літератором, але й компетентним психологом. Десятки років творчі здобутки Василя Сухомлинського є предметом глибинного дослідження науковців різних галузей. Але феномен педагогічної майстерності видатного корифея зберігає актуальність і значущість для сучасного вчителя та є взірцем ефективної організації навчально-виховного процесу.

Василь Олександрович Сухомлинський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Він створив унікальну систему всебічного розвитку особистості учня. Василь Сухомлинський був надзвичайним гуманістом та намагався зробити світ кращим. Його новаторський підхід полягав, зокрема, в тому, що він приділяв велику увагу психологічному підходу у педагогічній діяльності, адже без психології не можливий прогрес педагогічної науки. Василь Сухомлинський зазначав, що без психології, власне, немає і педагогіки. Якщо педагогіку порівняти з майстернею, то психологія – це інструменти в майстерні. Якщо немає інструментів або вони несправні, – від майстерні залишаться лише стіни.

Психолого-педагогічні аспекти пізнавальної діяльності учнів зустрічаються в працях В.М. Андрущака, О.Г. Артемчук, Л.М. Бабаєвої, В.І. Бондар, Г.В. Дьяконова, Т.В. Журавель, Л.В. Козак, Ю.О. Лабунець, О.В. Матвієнко, В.Д. Недбайла, О.А. Олексюк, Р.О. Павлюка, М.Й. Теплої, К.Д. Ушинського, А.В. Фурмана, Л.І. Яворської та інших.

Мета дослідження: аналіз психолого-педагогічних методів активізації пізнавальної діяльності учнів у працях Василя Сухомлинського та пошук шляхів їх реалізації в освітньому процесі.

Виклад основного матеріалу. Василь Сухомлинський досліджував проблему психології учнів протягом усього життя. Навчаючи, ми можемо дістати зворотну інформацію про те, як знання засвоєні. Виховуючи ж, ми не знаємо, не можемо відразу побачити, як наш вплив трансформується у внутрішньому духовному світі особистості. Моральна істина повинна стати особистим прагненням, бажанням. Совість як почуття моральної відповідальності виховується й виражається, розкривається й формується тільки в діяльності, в поведінці, в обставинах, за яких моральна істина стає особистою точкою зору, лінією поведінки. Кожен вчинок людини має своїм першоджерелом, спонукальним поштовхом саме внутрішні духовні сили людини, її переконання, емоції» [1, с. 29]. Тому будь-який вчинок підлягає моральній оцінці. Совість – це усвідомлена відповідальність перед собою та іншими за власну поведінку.

Найважливіше завдання освітнього процесу В. Сухомлинський  вбачав у вихованні в кожної дитини поваги до себе. На його думку, школа існує доти, доки є самоповага. На велике переконання В. Сухомлинського, виховання самоповаги  та поваги до людської гідності – сфера педагогічної майстерності та надзвичайного інтелекту педагога. Слушним є також зауваження, щодо застосовування індивідуального підходу до кожного учня.

Василь Сухомлинський стверджував, що дитина - істота, яка мислить, пізнає світ не тільки навколо себе, але ще і пізнає сама себе. При чому це знання приходить не тільки з розуму, а й проходить крізь серце [2, c. 203]. Тобто, дитина оцінює все навколо крізь призму своїх життєвих цінностей. Тому, дуже важливо, щоб динамічна та суперечлива система ціннісних орієнтацій кожної дитини складалася із моральних постулатів вищого порядку.

Дитина – це система індивідуальних якостей (характеру, темпераменту, розуму, інтересів, бажань, почуттів) в єдності з соціально економічними зв’язками (школа, сім'я, вулиця, друзі, праця). Кожна дитина – це цілий світ; світ, що не відкритий і не досліджений [3, c. 346]. Тому вчитель повинен розуміти, що кожна дитина – особистість зі своїми індивідуальними неповторними талантами, які потрібно вдосконалювати та розвивати, створюючи для цього усі необхідні умови.

Василь Сухомлинський закликає педагогів кожну грань своєї педагогічної діяльності відкривати «на тлі головного – поваги людської гідності, піднесення Людини» [4, с. 465]. Утвердження гуманізму здійснюється шляхом творення добра. Всебічно розвинена особистість є уособленням гармонії, здібностей, та ідеалів, які ґрунтуються на моральній, творчій, естетичній, емоційній досконалості. 

У світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве. З того часу, коли людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилася на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу. Краса – це глибоко людське! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі, але вона відкривається людиною і осягається нею, живе в її душі, – не було б нашої свідомості – не було б і краси. Краса – це радість нашого життя [5, с. 409]. Краса відіграє надзвичайно велику роль у житті кожного. Впливаючи на емоційний стан людини, вона пробуджує найсвітліші почуття. Дивовижна і неповторна природа, яка нас оточує. Проте її краса відкривається лише тим, хто вміє її побачити та дбає про її збереження. 

Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Уміння відчувати, вміння по-хорошому бачити навколишніх людей – не тільки показник етичної культури, а й результат величезної внутрішньої духовної роботи. Щиросердне бажання добра невіддільне від самовиховання... Ми говоримо один одному: добрий день, доброго вам здоров’я. У цих словах криється глибокий моральний зміст, у них – сама сутність доторкання душі до душі. Цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. Не привітатися з людиною, – означає виявити своє моральне невігластво. Тонка грань людських відносин захована в словах Здрастуйте, Добрий день. Я спеціально проводжу з маленькими дітьми і підлітками бесіди, присвячені цим словам і почуттям, які по крихітці вкладав у них рід людський протягом багатьох століть... Слово здрастуйте має чудодійну властивість – воно пробуджує почуття взаємного довір’я, зближує людей, відкриває їх душі. Бути здоровим – це не просто жити, бачити світ навколо себе й ставитися до нього певним чином... Бути здоровим – відчувати радості життя, найважливішою з яких є спілкування з людиною [2, с. 194-195]. Крім того, розвиток комунікативних навичок створює психологічний комфорт та допомагає особі соціально реалізувати себе. Правильне і чітке висловлювання своїх думок допомагає донести свою позицію іншим людям та, як наслідок, сприяє досягненню взаєморозуміння.

Василь Сухомлинський розробив систему збереження здоров’я учнів, яка передбачає збалансоване харчування, правильний режим дня, фізичні вправи.

Даючи психолого-педагогічну характеристику кожній дитині, Василь Сухомлинський відзначав індивідуально-психологічні особливості її духовного розвитку; здійснював аналіз та з’ясовував причини психологічних проявів учнів та здійснював пошук шляхів поліпшення характерів вихованців школи.

Висновки. Творчі здобутки Василя Сухомлинського посідають чільне місце у вітчизняній науці. Його праці та новаторські ідеї збагачують та значно впливають на педагогіку України. Василь Сухомлинський вважав, що кожна людина повинна бути щасливою і в цьому їй має допомогти школа.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Книга протоколів засідань психологічного семінару Павлиської СШ. 09.10.1968–16.04.1969. 54 с.

2. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. Київ : Радянська школа, 1988. 310 с.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах. Том 3. Київ : Радянська школа, 1997. 670 с.

4. Сухомлинський В.О. Статті // Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1977. Т. 5. 639 с.

5. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. Вибрані твори: в 5-ти т. Т. 2. Київ : Радянська школа, 1976. 570 с.