Бражнікова Т. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ СТРЕСУ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 

Бражнікова Тетяна

м. Кропивницький 

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ СТРЕСУ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Проаналізовано вплив подій сьогодення на дітей з особливими освітніми потребами та їх батьків, ідеї В.О. Сухомлинського щодо здійснення педагогічної допомоги.

         Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами, батьки дітей з особливими освітніми потребами, стрес, ознаки стресу, педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського.

The author analyzes the impact of current events on children with special educational needs and their parents, V. O. Sukhomlynskyi ideas regarding the implementation of pedagogical assistance.

Key words: children with special educational needs, parents of children with special educational needs, stress, signs of stress, V.О. Sukhomlynskyi pedagogical legacy.

         Вступ. Пріоритетними напрямами реформування освіти це: доступна та якісна дошкільна освіта; нова українська школа; сучасна професійна освіта; якісна вища освіта та розвиток освіти дорослих; розвиток науки та інновацій. Реформування освіти на рівні закладів дошкільної та загальної середньої освіти покликане забезпечувати якісну освіту кожному здобувачу освіти, в тому числі дітям з особливими освітніми потребами. Для якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами педагогічні працівники повинні залучати батьків, адже ефективність навчання, виховання та розвитку дитини, певною мірою, залежить від спільної діяльності закладу освіти та сім`ї. Також, сьогодні категорія дітей з особливими освітніми потребами та їхніх батьків одна з найбільш вразливіших, адже руйнівний, можливо інколи непомітний, вплив війни на психіку нашаровується на наслідки вже пережитих психотравмуючих ситуації, які стосуються особливостей розвитку дитини.

         Виклад основного матеріалу. Кожна подія, яка потребує від людини зміни звичного способу життя і додаткових витрат енергії, є потенційно стресовою. Cьогоднішня дійсність для України – це життя під час воєнних дій, сукупність умов і обставин, що виходять за рамки звичайної життєдіяльності. Таким чином, кожен, більшою чи меншою мірою перебуває у стресі і, відповідно, потребує мобілізацію всіх фізичних та психічних можливостей.

         У сучасній науковій літературі термін «стрес» використовується принаймні в трьох значеннях:

По-перше, поняття стрес може визначатися як будь-які зовнішні стимули чи події, які викликають у людини напругу або збудження.

По-друге, стрес може відноситися до суб’єктивної реакції і в цьому значенні він відображає внутрішній психічний стан напруги і збудження; цей стан інтерпретується як емоції, оборонні реакції і процеси подолання.

По-третє, стрес може бути фізичною реакцією організму на вимогу або шкідливий вплив. Функцією цих фізичних (фізіологічних) реакцій, імовірно, є підтримка поведінкових дій і психічних процесів з подолання цього стану [1, с. 18].

Якщо відштовхуватися від того, що дитина з особливими освітніми потребами перебуває у стані стресу, то робота педагогічних працівників повинна бути спрямована на виявлення симптомів прояву стресу, з`ясування індивідуальних реакцій на стрес, визначення розуміння дітьми ситуації сьогодення, попередження та/або подолання наслідків дії стресу на психофізичний розвиток дитини.

         Слова Василя Сухомлинського влучно відгукуються і на умовах сьогодення: «При неуважному або байдужому ставленні до дитини з`являється багато гострих кутів і підводних каменів, що створюють умови для потрясінь, з якими дитина не може справитися. Таких потрясінь не повинно бути, нам педагогам, треба вдумливо розібратися в цьому» [2, с. 492].

         Варто розуміти, що прояв реакцій на стрес може відображатися у поведінці, інтелектуальних, емоційних та фізіологічних процесах.

Поведінкові ознаки стресу можуть відображатися в надмірному напруженні м`язів, підвищенні втомлюваності та агресивності, відсутність мотивації, уникнення будь-якої діяльності, зменшенні швидкості сенсомоторної реакції, тощо. В такому випадку педагогам варто спостерігати за дитиною та реагувати на будь-які мінімальні зміни в поведінці. Адже, всі поведінкові ознаки стресу будуть відображатися на діяльності дитини і при побудові освітнього процесу це необхідно враховувати. Педагогу варто допомогти дитині зрозуміти, чому виникає агресія чи відсутня мотивація та знайти шляхи подолання або зменшення таких проявів стресу.

Зміна інтелектуальних процесів при стресі проявляється у труднощах зосередження, підвищеному відволіканні, порушеннях мисленнєвих операцій, погіршенні показників оперативної пам`яті, проблемах відтворенні інформації. Педагог повинен розуміти, що в такому випадку реакція на стрес нашаровується на особливості інтелектуального розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Важливо здійснювати освітню, корекційно-розвиткову діяльність враховуючи це та застосовуючи різні методи, прийоми та форми роботи, які будуть максимально дієвими в тому чи іншому випадку. Необхідно усвідомлювати, що в випадку, коли у дитини вплив стресу відображається саме на інтелектуальних процесах, то в такому випадку результати діагностики інтелектуального розвитку дитини можуть бути не достовірними.  

Якщо реакції на стрес відображаються в емоційному стані, то в дитини змінюється загальний емоційний фон, проявляються негативні емоції, відбуваються зміни в характері, виникають невротичні стани. Педагогу для організації ефективного освітнього процесу та його корекційно-розвиткової спрямованості необхідно враховувати похмурий настрій дитини, або приступ гніву, агресії, або зниження самооцінки тощо. Адже в такому випадку нам необхідно долати або знижувати вплив на дитину тієї чи іншої реакції на емоційний стан, а вже потім працювати над розвитком пізнавальної діяльності, корекцією психічних процесів чи подоланням особливостей розвитку дитини.

Також, педагогу варто звертати увагу на фізіологічні ознаки стресу, такі, які: суб`єктивно визначаються (утруднення дихання, головні болі); об`єктивно визначаються (підвищення артеріального тиску, надмірне м`язове напруження); комплексно фізіологічно визначаються (підвищення втомлюваності, зниження імунітету). Під час освітнього процесу педагогічний працівник може включати вправи на тимчасове подолання того чи іншого фізіологічного прояву стресу (використовувати дихальну гімнастику, вправи для зниження м`язового напруження, фізичне навантаження).

Кожен педагог, який працює із дитиною з особливими освітніми потребами повинен розуміти, що симптоми, які вказують на перебування дитиною в стані стресу повинні бути враховані під час всього освітнього процесу. Перше завдання педагога шляхом спостереження, виявити ознаки стресу, проаналізувати, як вони впливають на діяльність дитини в цілому та, при можливості, включати завдання, які будуть зменшувати ознаки стресу та їх вплив на навчання, виховання та розвиток дитини. У своїх працях Василь Сухомлинський наголошував: «Фактичні дані про рівень розумового розвитку дитини збираємо шляхом систематичних, щоденних спостережень – як навчаються ці діти, яких успіхів досягають. Спостереження приводять до природного висновку: для навчання і виховання таких дітей потрібні особливі заходи, тонкий, делікатний, індивідуальний підхід» [2, с. 342].

         Щоб допомогти дитині з особливими освітніми потребами пережити стрес, зрозуміти, що з нею відбувається, знизити або подолати ознаки стресу потрібна спільна діяльність педагога з батьками дитини. В.О. Сухомлинський першим у вітчизняній педагогіці розпочав організацію просвітництва батьків.

         Робота з батьками дітей з особливими освітніми потребами повинна починатися із розуміння, що гармонійний психологічний простір родини позитивно вплине на розвиток потенційних можливостей дитини, швидкість розвитку тих чи інших психічних процесів, подолання чи компенсацію особливостей розвитку, а також наслідки впливу сьогодення. «Знедолена природою дитина не повинна знати, що вона малоздібна, що в неї слабкий розум, слабкі сили. Виховання такої дитини повинно бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим», – стверджував В. Сухомлинський [3, с. 256]. Зрозуміло, що в умовах війни психологічний простір родини руйнується тривогою, апатією, роздратуванням тощо. Щоб надати допомогу необхідно звернутися до наукових та практичних напрацювань щодо психолого-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими освітніми потребами. Тобто, педагог повинен проводити:  

1) діагностику психологічних характеристик, клімату та стилів сімейної взаємодії, провідних труднощів в її повсякденному житті та психологічних причин цих труднощів;

2) консультування – надання необхідних відомостей щодо подолання виявлених труднощів;

3) корекцію (стосунків у сім’ї, ставлення до дитини з особливими освітніми потребами, емоційних станів батьків, неадекватних проявів поведінки й установок, способів реагування в певних ситуаціях, що пов’язані з вихованням дитини тощо);

4) психологічну профілактику (оздоровлення взаємин у сім’ї, оволодіння навичками саморегуляції, самодопомоги тощо);

5) психологічну просвіта – підвищення психологічної компетентності батьків дітей з особливими освітніми потребами [4].

Варто звернутися і до напрацювань Василя Сухомлинського, який активно займався психолого-педагогічним супроводом батьків, проводив лекції, семінари, бесіди для просвіти сімей щодо взаємовідносин з дітьми, їх заохочення та покарання, тощо. Василь Сухомлинський наголошував, що у вихованні особистості школа й сім’я повинні бути однодумцями, дотримуватись єдиних принципів щодо методів і засобів виховання. В батьків є більше інструментів, щоб зменшити вплив стресу на дитину з особливими освітніми потребами, але потрібно в першу чергу подбати про себе: аналізувати свої потреби; не знецінювати емоції; усвідомлювати, що з вами зараз відбувається; чому так сталося; чого вам не вистачає; що ви можете зробити, щоби піклуватися про себе.

Батькам і педагогам варто вміти заспокоювати (як за допомогою слів так і тілесно) тут і зараз; дотримуватися режиму, щоб ті моменти, які можливо контролювати були передбачуваними; допомагати дітям переосмислювати стресові ситуації, розуміти їх та власну реакцію на них; уважно слухати дітей та підтримувати розмову про думки, відчуття щодо ситуації сьогодення; обмежувати вплив власних переживань на дитину; роз`яснювати кожну стресову ситуацію (із врахуванням віку) та прогнозувати можливу реакцію дитини на неї; бути уважними до змін у поведінці дитини.

Висновки. Ідеї В.О. Сухомлинського є актуальними та співзвучними з викликами, які постають перед сучасною освітою в аспекті роботи з дітьми з особливими освітніми потребами та їх батьків в умовах сьогодення. Варто розуміти, що кожна дитина може переживати стрес, ознаки його та наслідки впливу на особистість можуть бути різні. Відповідно, робота з дітьми щодо подолання наслідків стресу буде індивідуальна і говоримо про партнерство, спільну діяльність педагогів та батьків щоб найефективніше допомогти дитині з особливими освітніми потребами.   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 1. Психологія стресу: підручник / Л. Б. Наугольник. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2015. – 324 с.

2.  2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. К.: Радянська школа, 1977. Т.4. 640 c.

3.  3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. К.: Радянська школа, 1976. Т.2. 670 c.

4.  4. Павлюх В. Актуальність ідей Василя Сухомлинського щодо педагогічної підтримки батьків дітей з особливими освітніми потребами в контексті освітніх змін. Педагогічний вісник. 2023. № 1-2 (59-60). С. 121-128.