Зареченна Н. ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА ТА НАУКОВА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
Зареченна Наталія
м. Бобровиця, Ніжинський район, Чернігівська область
ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА ТА НАУКОВА СПАДЩИНА
ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
У роботі
висвітлено актуальність проблеми аналізу психології особистості, як науки;
розкрито особливості соціогенетичного напряму психології особистості; виділено
основні проблеми особи у підлітковому віці; проведено аналіз наукової спадщини
Василя Олександровича Сухомлинського з питань підліткової психології.
Ключові слова: В. О. Сухомлинський, пізнання особистості, соціогенетичний напрямок, підлітковий вік, гуманістичний психоаналіз, теорія відчуження, глобалізація, гуманність, емпатія, коригуюче виховання.
The article
highlights the topicality of personality psychology analysis as a science; the specifics of
social and genetic directions of personality psychology are shown; basic problems of
adolescents are highlighted; the analysis of the scientific heritage of Vasyl
Olexandrovych Sukhomlynsky concerning the psychology of adolescence was
overhauled.
Keywords: Sukhomlynsky V. O., personality cognition, social and genetic direction, adolescence, humanistic psychoanalysis, alienation theory, globalization, humaneness, empathy, corrective education.
Вступ. Протягом багатьох сторіч
людство намагається розгадати одне із найскладніших питань – проблему пізнання
особистості. Його вивченням займаються спеціалісти у сферах філософії,
соціології та психології.
Завдання
соціогенетичного напрямку – це засвоєння людиною соціальних норм і ролей,
набуття соціальних настанов і ціннісних орієнтацій, формування соціального і
національного характеру людини як члена тієї або іншої спільності [1, с. 9].
Метою нашого
дослідження стане аналіз
психології особистості, як науки, а також перегляд психологічних засад
видатного публіциста Василя Олександровича Сухомлинського. У центрі нашої
роботи – соціогенетичний напрямок, спрямований на вивчення процесів
соціалізації людини в період
підліткового віку.
Виклад основного
матеріалу. Основою
гуманістичного психоаналізу вважають теорію відчуження Е. Фромма (англ. Escape from Freedom). Враховуючи сучасну глобалізацію та
інформатизацію людина відчуває швидкоплинність часу та нерідко забуває про
спілкування з близькими. Через це виникає
негативна свобода і тому неврози та стан пригнічення стали проблемою нашого
часу.
Одним із кризових
періодів з точки зору психології вважають підлітковий вік (фаза дорослішання).
Це час зміни всього організму особи, що значно впливає на емоційно - поведінкові
настрої. Психічний розвиток підлітка залежить від стилю виховання. Виділяють
авторитетний, авторитарний, потуральний та відсторонений види виховання.
Вважається, що авторитетний стиль виховання сприяє утворенню таких рис у
підлітків, як велика увага до соціальних та моральних проблем, хороша навчальна
успішність, висока самоповага і самооцінка, значні соціальні вміння. Наслідком
інших стилів виховання, як правило є низькі соціальні вміння та
невпевненість у своїх силах.
Почуття
дорослості виражається через суб'єктивне ставлення до себе, як дорослого, це
сприйняття себе дорослою людиною.
З метою
налагодження стосунків із підлітками варто дотримуватися певних норм [2, с. 195-196]:
1) уникати практики подвійних
очікувань (підкорення-самостійності);
2) толерантно ставитись до інтересів
підлітка, його взаємин з ровесниками та поведінки;
3) змінити ставлення до підлітка, як
до дорослішої людини;
4) перевіряти подачу вимоги та її виконання підлітком.
З метою зняття
емоційно-психологічної напруги батькам варто якомога більше свого вільного часу
проводити із дітьми, спілкуватися про їхні проблеми та потреби. У особі дорослого підліток повинен
бачити перед собою друга, а не авторитарного керівника. Важливо, щоб людина відчувала себе захищеною і не мала почуття тривоги.
Одним із видатних
педагогів, що досліджував питання педагогіки та психології став В. О.
Сухомлинський. У своїх працях він висвітлював питання соціалізації, адже коли
людина взаємодіє з іншими, розкривається її сутність. Педагог написав багато
робіт, де висвітлював актуальні питання духовного життя людини в період отроцтва. Саме в цей час
відбуваються важливі зміни в духовному житті людини. Це такий етап, на якому
виникають різні суперечності (між бажаннями та обмеженнями). Від того, як
педагог вміло реагує на всі ці прояви поведінки залежатиме те, якою особистістю
виросте громадянин. Він підкреслював,
що усебічний розвиток можливий лише за
умови, коли заклад освіти і сім’я взаємодіють, коли між ними є зворотній
зв'язок. Це впливає на виховання гармонійної оптимістично налаштованої
особистості впевненої у своїх силах.
В. О.
Сухомлинський наголошував на необхідності виховання всебічно розвиненої
особистості (громадянина, який реалізовується через трудову, громадянську,
фізичну та емоційну сфери). Акцент спрямовувався на
вдосконаленні педагогічної майстерності вчителів, яким варто професійно
володіти всім арсеналом наставницьких методів і прийомів. «Чим активніше життя
думки, тим більше розвивається здатність довільної пам'яті зберігати і відтворювати
значний об'єм матеріалу» – зазначав педагог [3, 42].
Висновки. Виховання
гармонійної особистості – це доволі складне комплексне завдання. Гармонійне
виховання – це одночасно виховання дисципліни, відповідальності перед
колективом, суспільством і перед самим собою – перед власною совістю [4]. Педагогіка В. Сухомлинського носила гуманістичний
характер. Вона була спрямована на партнерську взаємодію та сприяла
емоційно-духовному збагаченню.
На основі проведеного
аналізу наукової спадщини В. Сухомлинського можна виокремити основні тенденції
його педагогіки:
1) індивідуальний
підхід до кожного підлітка;
2) коригуюче
захисне виховання як частина лікувальної педагогіки;
3) гуманність;
4) розвиток емпатії.
Педагог дійшов до
висновку, що не можливо виховувати всіх дітей за певним шаблоном. Необхідно
проводити систематичний аналіз розумового та психічного рівня кожного підлітка
індивідуально.
Коригуюче
виховання можливо впроваджувати лише за умови створення сприятливих умов для
повноцінного розвитку важкого підлітка
(це комплексний моніторинг емоційно-духовної та фізичної сфери).
В. Сухомлинський
вважав, що гуманність — це основа виховання важких підлітків. Любов батьків і
педагогів здатні виплекати почуття гідності та поваги з самого дитинства. Крім
того, педагог наголошував на розвитку почуття емпатії (співпереживання).
Зокрема, почуття емпатії повинно бути розвинене у педагога, який з самого
початку навчання може створити для дитини позитивну атмосферу, “школу радості”,
яка впливає на налагодження позитивної атмосфери та почуття доброзичливості.
Тому, для виховання підлітків у сучасному світі варто першочергово сконцентруватися на прищепленні у них почуття любові, поваги та відповідальності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Столяренко О. Б. Психологія
особистості. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 280 с.
2. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А.,
Коханова О. П., Пасєка О. В. Вікова психологія. Навч. посіб. – К.: Центр
учбової літератури, 2012. – 376 с.
3.
Сухомлинський В. О. Вибрані
твори. Т.3 : Серце віддаю дітям; Народження громадянина; Листи до сина. –
1977. – 668.
4. Сухомлинський В. О. Сто порад
учителеві / В.О.Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1988. – 304 с.
Коментарі
Дописати коментар