Алєксєєва О. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З УЧАСНИКАМИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВІЙНИ

 

Алєксєєва Ольга

м.Київ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З УЧАСНИКАМИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВІЙНИ

З початком війни життя в сучасній Україні змінилося докорінно. Багато людей було змушено виїхати, багато залишилось в окупації, також є ті, що стали військовими, безхатченками, втратили рідних і т.д. Важкі події останніх років зробили помітний відбиток на психоемоційному стані українського населення. Для того щоб вчитися жити далі і допомагати іншим необхідне глибоке усвідомлення і вибудовування правил надання психологічної допомоги і багато сил для втілення їх в життя.

Ключові слова: соціальні зв’язки, досвід, безпечний простір, взаєморозуміння, моральне виснаження, емоції, почуття., коло спілкування, комунікація.

Abstract: With the beginning of the war, life in modern Ukraine changed fundamentally. Many people were forced to leave, many remained in the occupation, there are also those who became soldiers, homeless women, lost relatives, etc. The difficult events of recent years have left a noticeable mark on the psycho-emotional state of the Ukrainian population. In order to learn to live on and help others, a deep awareness and development of the rules for providing psychological help and a lot of strength to implement them are necessary.

Key words: social ties, experience, safe space, mutual understanding, moral understanding, emotions, feelings, social circle, communication.

 

Вступ. Ситуація, в якій опинились мільйони українців в останні роки, кардинально змінила їх життя. Зміни відбулися на різних рівнях: соціальному, психологічному і фізіологічному. На сьогодні, будь-яка людина зможе навести декілька прикладів того, як військові дії в країні вплинули на її життя.

Відповідно все це має вплив на освітній процес і на його учасників. Більшість людей зіткнулися з цією ситуацією вперше, а хтось уже вдруге. Багатьом довелося переїздити, змінити своє звичне життя, дехто втратив соціальні зв’язки, які мав до цього. Особливо гостро ця ситуація торкнулась людей похилого віку, людей з інвалідністю і дітей. Ці верстви є найбільш вразливими до різких змін в житті.

Мета дослідження: Зараз населення України знаходиться в важких морально-психологічних умовах в зв’язку з війною і зміною звичного устрою життя. Більшість людей зіткнулась з цим вперше, і тому в кожній сфері життєдіяльності є необхідність створення окремих правил комунікації. Освітній процес в країні продовжується і перед психологами стоїть завдання адаптувати існуючі і розробити нові техніки роботи в даних соціально-психологічних умовах, і допомогти адаптуватися до них учасникам навчального процесу.

Виклад основного матеріалу. Всі без винятку повинні підлаштовуватися до ситуації, яка склалася. Ми стали іншими. В цієї реальності діти стали більш чутливими до того, що відбувається довкола них. А також стали значно дорослішими. Діти мають власний, дуже різний досвід і різні життєві історії, пов’язані з їхніми родинами. Це іноді може бути як джерелом конфліктів, так і можливостями для взаємної підтримки, взаємообміну досвідом [1, с. 70-72].

У дітей зменшилося коло близьких людей, з якими вони можуть поділитися своїми думками і яким вони можуть довіряти. І переживати за ці стосунки вони стали значно більше, що вказує на страх втратити когось із своїх.

Також ми можемо спостерігати втрату авторитету по відношенню до дорослих. Втрата базової потреби в безпеці нівелює всі інші потреби в житті людей. Якщо дорослі не можуть забезпечити потребу дітей в безпечному просторі, то втрачається довіра до дорослих як основа спілкування і взаєморозуміння між ними. А також часто, батьки чи дорослі, не контролюючи свій психічний стан в присутності дітей, можуть різко висловлюватись відносно інших дорослих, тим самим демонструючи свою модель поведінки. Це, безумовно, впливає на спілкування і ставлення дітей до дорослих так званий «авторитет дорослого» втрачається [2, с. 85].

Якщо говорити про дорослих, то ми часто стикаємося з проблемою не розуміння ситуації і як в ній діяти. Ті способи виховання, які могли допомагати впоратися з проблемою раніше, зараз перестали діяти. Моральне виснаження, недосипання вночі стають іноді причиною відмови в співпраці з вчителями. Здатність справлятися з викликами під тиском зменшується: дорослі або чинять опір і йдуть на конфлікт, або відчужуються. Тому, спілкування повинно відбуватися в спокійній обстановці, без різких висловлювань, вимог чи ультиматумів.

В сьогоднішніх умовах життя, усі отримують багато складного досвіду, який не встигають осмислювати, проговорювати й адаптуватися. Тому, з’явилося набагато більше чутливих тем, які в спілкуванні краще намагатися не підіймати, а якщо це вже сталося, то намагатися допомогти людині впоратись з емоціями – проговорити та підтримати. [3, с.50]

Проте, важливість соціальних контактів збільшилася настільки, що і для дорослих, і для дітей сам факт зустрічі став набагато важливішим за причину. Тепер стало важливо, чи станеться зустріч чи ні, і з ким саме. Люди вчаться жити «одним днем» і використовувати кожну можливість для того, щоб зробити щось для себе, для свого задоволення. Збільшення кола спілкування може бути ресурсним, тим що надихає, надає впевненості, бажання щось робити. Але є і та частина людей, для яких контакти з іншими людьми є травматичними, які бояться, що їх скривдять, скажуть щось неприємне і т.д. В таких випадках люди намагаються мінімізувати будь-який контакт з оточуючим світом, замикаються в собі і можуть бути різкими в своїх висловлюваннях. З такими людьми варто спокійно спілкуватися і демонструвати своєю поведінкою, що ми їм не загрожуємо.

Необхідно відмітити також той момент, що слухати людей стало важче тому, що розповіді, які при цьому ми чуємо, часто стосуються жахливих події та важких переживань. В такому випадку необхідно бути готовими до цього морально, а якщо немає такої впевненості, то краще цього не робити. Якщо людина не в ресурсі і не в змозі допомогти іншим, то вона може навіть нашкодити своєю реакцією чи якоюсь неправильною дією. [4, с.120]

Ключові принципи, які допомагають поступово покращувати комунікацію – це правила і прохання. Правила, які ми встановлюємо на початку спілкування, вони сприяють безпечному спілкування обох сторін взаємодії. Прохання або запитання, замість вказівок, допомагають подолати дистанцію між людьми. Вказівки створюють певний бар’єр, який заважає відкрито і вільно спілкуватися, а якщо ми будемо запитувати, то це краще вплине на встановлення контакту між нами і іншою людиною.

В спілкуванні з дітьми краще встановлювати контакт тоді, коли ви находитеся з ними на одному рівні, коли ваші очі знаходяться на рівні очей дитини. В цей час необхідно також спостерігати за її реакцією, якщо дитина негативно реагує на нас, то дистанцію краще збільшити, а якщо є потреба в обіймах, то обійняти. У такий момент необхідно підкреслити свою підтримку та піклування, сказати слова: «Я зараз поруч з тобою, ти тут в безпеці».

Людина, яка визнає власні слабкості і труднощі, є сильною і усвідомленою. Адже будь-яка людина є живою істотою і має свої страхи і переживання. Поруч з такою людиною спокійно, бо вона не демонструє вдавану відвагу і спокій. Тому, є корисним визнавати і проговорювати свої переживання і паралельно складати план дій в певній стресовій та небезпечній ситуації, яка допоможе відволіктись і знати, що в разі чого є вихід.

Під час війни відбувається багато неочікуваних та непередбачуваних подій, діти дуже бояться, що щось трапиться з ними або з близькими людьми, і вони можуть опинитися поза своїм оточення. Тому для них особливо важливим є відчуття приналежності до своєї групи і бути впевненими, що група їх цінує. Найкраще це відчуття забезпечує спільна з групою діяльність, а найкращий спосіб її забезпечити – це залучення до допомоги дітей. Безпечною вона є тому, що відповідальність завжди на дорослому. Цінною для дитини вона є тому, що дорослий просить про допомогу, і таким чином визнає, що вона також має значення.

Через війну і ту ситуацію, що через неї склалася у суспільстві багато людей відчувають надмірну напругу всередині себе. Якщо між людьми виникає непорозуміння та напруга, вони шукають виходу, як і будь-які емоції і в підсумку виникають конфлікти. Також діти відчувають додатковий тиск через спроби їх переконати та змусити поводитися «правильно» і не проявляти свої емоції.

Відчуженість та закритість дитини може бути ще одним з варіантів складнощів комунікації. Постійне відчуття небезпеки у дитини, заважає їй адаптуватися, а також призводить до поступового накопичення напруги всередині. Для профілактики відчуження треба збільшувати відчуття безпеки і контролю над своїм життям у дітей [5, с. 43].

Під час війни ми часто стикаємося з підвищеною тривожністю батьків за своїх дітей. Вони прагнуть контролювати все, що відбувається з дитиною, мають до неї занадто багато вимог щодо знань, оцінок, поведінки і т.п. Важливо пам’ятати, що стан батьків у переважної більшості ситуації не є реакцією на дії вчителів та на їх особу – це наслідок того, що відбувається в їхньому житті. Треба вислухати, що саме тривожить і тоді вони відчують, що їх слухають і розуміють та зможуть заспокоїтись.

Висновки. Отже, ми живемо в складні часи, коли звичні рачі перестали бути для нас важливими, бо однією з базових потреб, є потреба в безпеці. Для людей втратили значення матеріальні і суспільні блага, бо бажання спокійно жити є найнеобхіднішим. Якщо говорити про тих дітей, що народилися під час війни, то вже буде темою для майбутніх досліджень наслідків війни. Все складається в нашому сучасному світі дуже непередбачувано, нестабільно і наслідки ми будемо відчувати ще не один рік. Все в житті не проходить безслідно.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.        Карамушка Л. М. Психічне здоров’я персоналу організацій в умовах війни : Навч.-методичний посібник. К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2023. 124 с.

2.        Досвід надання допомоги дітям і сім’ям – жертвам військового конфлікту : практ. посіб. / І. О. Корнієнко, І. М. Лісовецька, Ю. А. Луценко, Д. Д. Романовська. – Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. – 152 c.

3.        Технології психосоціальної допомоги дітям і сім’ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій (з досвіду роботи) / авт. кол: В. В. Байдик, Ю. С. Бондарук, Ю. П. Гопкало, Т. Б. Гніда, І. О. Корнієнко, Н. В. Лунченко, Ю. А. Луценко, Р. А. Мороз, І. І. Ткачук; за наук. ред. В. Г. Панка, І. І. Ткачук. Київ : Ніка-Центр, 2021. 118 с.

4.        Консультування в системі психосоціальної допомоги дітям і сім’ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій / авт. кол ; заг. ред. В. Г. Панок, І. І. Ткачук. Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2019. 144 с.

5.        Діти та війна. Навчання технік зцілення. Для дітей віком від 8 до 18 років / Патрік Сміт, Атле Дирегров, Вільям Юле / пер. З англ. О. Антонишин; наук.ред. Катерини Явної. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2022. – 108 с.