Сердюк О. ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ТА ПСИХО-СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ

 

Сердюк Олександра

м. Ужгород

ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ТА ПСИХО-СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ

Розглянуто проблеми, з якими стикаються вразливі верстви населення у контексті соціалізації та взаємної адаптації з суспільством. Звернута увага на труднощі, з якими вони зіштовхуються та пошуки можливостей і підходів до інтеграції цих груп у повсякденне життя. Виділені ключові стратегії та ресурси, практичні підходи сприяння соціальній включеності.                                                                               

Ключові слова: інклюзивність, підтримка, суспільство,соціальна інтеграція, психологічний стан.                                                                             

The report discusses the issues faced by vulnerable segments of the population in the context of socialization and mutual adaptation with society. Attention is drawn to the challenges they encounter and the search for opportunities and approaches to integrate these groups into everyday life.

Key strategies and resources, practical approaches to promoting social inclusion, are highlighted.

Keywords: inclusivity, support, society, social integration, psychological state.

Вступ.  Проблема інклюзивності та психосоціальної підтримки для людей з інвалідністю та ветеранів війни є актуальною та складною в сучасному суспільстві котре  є багатошаровим та різноманітним, і в ньому існують різні соціальні групи, кожна з яких має свої унікальні потреби та виклики. Сталі зміни у соціокультурному та політичному середовищі вимагають системних підходів до забезпечення їхнього повноцінного включення та підтримки. . Серед цих груп особливе місце займають люди з інвалідністю та ветерани війни, які, завдяки своїй унікальній життєвій шляху, потребують спеціальної уваги та підтримки [1 с. 9-11]. Проте, нерідко ці групи зазнають соціальної відчуженості та стикаються зі значними труднощами у доступі до освіти, працевлаштування та інших соціальних можливостей. Тому важливо розглянути питання безбар’єрності та психосоціальної підтримки для цих категорій громадян. Ретельне дослідження викликів, які виникають перед людьми з інвалідністю та ветеранами війни, а також можливостей, які їм можна надати для полегшення їхньої інтеграції в суспільство та покращення якості їхнього життя. Розглядаючи ці питання, важливо висвітлити важливість створення підтримуючого та інклюзивного середовища для всіх громадян, незалежно від їхньої фізичної або психологічної структури.

Мета публікації: інформування суспільства,визначення сутності, напрями та методи створення підтримуючого та безбар’єрного середовища для соціально вразливі груп для покращення якості життя.

Виклад основного матеріалу. У сучасному суспільстві, питання безбар’єрності  та психосоціальної підтримки для людей з інвалідністю та ветеранів набуває особливого значення. Ці верстви населення  стикаються зі значними викликами, які ускладнюють їхнє повноцінне включення в суспільне життя.

1.     Соціальна відчуженість та психічні проблеми:

Соціальна відчуженість та психічні проблеми становлять серйозні виклики для людей з інвалідністю та ветеранів війни. Відсутність розуміння та підтримки з боку суспільства може призвести до почуття відстороненості та ізоляції, що негативно впливає на їхнє емоційне та психічне благополуччя. Зокрема, результати досліджень показують, що більшість людей з інвалідністю або ветеранів війни відчувають себе відстороненими від суспільства та мають обмежені соціальні контакти. Це може призвести до розвитку психічних проблем, таких як депресія, тривога та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).  Розуміння цих проблем та надання відповідної психосоціальної підтримки є важливими кроками для покращення якості життя цих груп населення.Якщо людина уникає розмов, замовчує проблеми й не отримує підтримку – вона знову буде відтворювати цю травму[2].

2.     Бар'єри у доступі до освіти та працевлаштування:

Проблеми доступу до освіти та працевлаштування для людей з інвалідністю та ветеранів війни є серйозними перешкодами на шляху до їхнього соціального та економічного включення. Наприклад, багато навчальних закладів та робочих місць не мають необхідних засобів адаптації для врахування потреб цих груп населення. Більше того, широко поширені стереотипи та дискримінація можуть ускладнити їхнє навчання та знайти роботу. Наприклад, багато роботодавців можуть виявляти боязнь приймати на роботу людей з інвалідністю, маючи сумніви щодо їхньої продуктивності. Ці проблеми вимагають системних змін у сфері освіти та працевлаштування, включаючи підвищення доступності навчальних закладів та впровадження програм, спрямованих на зниження стереотипів і підтримку роботодавців у створенні більш інклюзивного середовища праці.

3.     Фінансові обмеження:

Недостатність фінансування: Багато програм та сервісів для людей з інвалідністю та ветеранів війни залежать від державного фінансування, яке може бути не постійним або недостатнім.

Економічна вразливість: Багато з цих людей можуть зазнавати економічної вразливості через обмежену можливість працевлаштування або медичні обмеження, що впливають на їхні доходи.

4.     Фізичні обмеження та доступність середовища:

Недостатня доступність інфраструктури є серйозним обмеженням для людей з фізичними обмеженнями та ветеранів війни. Багато об'єктів громадського призначення, включаючи будівлі, транспортні засоби, а також вулиці та тротуари, часто не адаптовані для потреб цих груп населення. Наприклад, багато будівель не мають пандусів або ліфтів, що ускладнює доступ для людей з обмеженими можливостями. Такі обмеження не лише утруднюють повсякденні життєві ситуації, а й суттєво обмежують можливості зайняття праці, освіти та розвитку.

Крім того, фізичні обмеження можуть виявитися значними перешкодами для самостійного функціонування в суспільстві. Наприклад, людям з обмеженою мобільністю може бути складно отримати доступ до магазинів, лікарень або культурних закладів через відсутність пандусів або відповідної інфраструктури. Це може призводити до залежності від допомоги інших осіб та обмежувати самостійність та гідність цих осіб.

Запровадження доступних середовищ та адаптованої інфраструктури важливо не лише для забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, але й для підтримки їхньої гідності та самостійності. Важливо розробляти та впроваджувати політики, які сприяють створенню доступних середовищ і забезпечують, щоб інфраструктура враховувала потреби всіх членів суспільства, незалежно від їхньої фізичної приналежності. Такий підхід допоможе зменшити соціальну відчуженість та забезпечити повноцінну участь всіх громадян у житті суспільства

Однак, разом із цими викликами існують і можливості для створення інклюзивного та підтримуючого середовища, яке допоможе забезпечити їхню успішну соціальну інтеграцію та самореалізацію.

1.     Розвиток інклюзивних програм:

Інтеграція в освіту : Створення та впровадження програм, які сприяють доступності освіти та спрямовані на організацію інклюзивного середовища в освітніх закладах. Наприклад, Швеція для дітей вже впроваджує систему, де усі школи повинні бути доступні для дітей з інвалідністю без будь-яких обмежень. Це стимулює їхнє активне включення в навчальний процес та сприяє розвитку їхніх навичок та потенціалу.

Також у серпні 2023 року  Міністерство у справах ветеранів України спільно з ІТ-компанією EPAM Україна запустило освітні ініціативи для ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин.

 Важливу роль також відіграє професійна підготовка вчителів: Надання підтримки та професійного розвитку вчителів та інших освітян, щоб вони могли краще відповідати на потреби учнів з інвалідністю та ефективно впроваджувати спеціальні практики у навчальний процес.

2.     Психосоціальна підтримка та реабілітація:

Реабілітаційні програми: Розвиток і вдосконалення та впровадження реабілітаційних програм, спрямованих на відновлення фізичних та психічних функцій. Наприклад, у Фінляндії діє програма реабілітації для ветеранів, яка включає фізичні тренування, психологічну підтримку та професійну перепідготовку з метою забезпечення їхньої повноцінної реінтеграції в суспільство та робоче оточення. В Україні працює волонтерська спільнота «Save Ukraine»котра займається вирішення гуманітарних проблем українців та їх родин.: розвиває мережі волонтерських організацій, та проектів: арт-терапія; соціальна реабілітація; обладнання для реабілітаційних центрів; антимінна просвітницька діяльність;.

Психологічна підтримка: Розвиток програм психологічної підтримки та консультування для цільових груп. Наприклад, у Сполучених Штатах діє програма Wounded Warrior Project, яка надає психологічну та соціальну підтримку ветеранам війни, щоб допомогти їм подолати стрес , тривогу та депресію  та іншими психічними проблемами.Повномасштабна стадія війни викликала значне зростання потреб у психологічних послугах. Тож Міністерство охорони здоровʼя України разом із партнерами — ВООЗ та Національною службою здоров’я України  — розпочали масштабування навчання за програмою mhGAP, у першу чергу серед неспеціалізованих кадрів — сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів, фельдшерів, медичних сестер для підвищення доступу пацієнтів до психологічних послуг[3].

3.     Фінансова підтримка та стимулювання:

Фінансові заходи: Надання фінансової підтримки у вигляді допомоги з працевлаштування, компенсації витрат на медичні та реабілітаційні послуги та інші види фінансової підтримки.

Державні гранти та стипендії  можуть забезпечити фінансову підтримку для їхньої освіти або професійного розвитку.

Фінансова допомога для медичних потреб:

Деякі держави надають значну фінансову допомогу для покриття медичних витрат, які пов'язані з інвалідністю або військовою травмою.

 Стимулювання роботодавців:

Фінансові пільги для підприємств:

Уряд може надавати фінансові пільги або знижки на податки підприємствам, які наймають людей з інвалідністю або ветеранів війни.

Гранти для створення інклюзивних робочих місць:

Уряд або неприбуткові організації можуть надавати гранти або фінансову підтримку підприємствам для створення інклюзивних робочих місць та адаптації робочого середовища.

Ці приклади можливостей демонструють ефективність та потенціал різних програм  більш інклюзивного та підтримуючого середовища для людей з інвалідністю та ветеранів війни, допомагаючи їм досягти повноцінного життя сприяючи їх соціалізації та самореалізації.

Висновки. Враховуючи складні виклики, з якими стикаються люди з інвалідністю та ветерани війни, але водночас враховуючи наявні можливості для подолання цих викликів через інклюзивні програми та психосоціальну підтримку, можна зробити висновок про необхідність системного підходу та активного впровадження цих ініціатив на всіх рівнях суспільства. Справедлива та інклюзивна система може забезпечити гідне життя та повноцінну участь у суспільстві для всіх його членів, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей та життєвого шляху.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Найда Ю., Ткаченко Л. Стандарти громадсько-активної школи: соціальна інклюзія. Київ, 2014. С. 9-11.

2. Веляник А. Колективна травма. Розмови з психологами. Вебсайт «Свідомі». URL: https://svidomi.in.ua/page/kolektyvna-travma-rozmovy-z-psykholohamy

3. Національна програма психічного здоров'я та психосоціальної підтримки–ініціатива першої леді України Олени Зеленської. URL: https://ngu.gov.ua/naczionalna-

programa-psyhichnogo-zdorovya-ta-psyhosoczialnoyi-pidtrymky-inicziatyva-pershoyi-ledi-ukrayiny-oleny-zelenskoyi/.(дата звернення: 14.03. 2024).