Середа К. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗА ХУДОЖНЬОЮ СПАДЩИНОЮ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

 

Середа Катерина

с. Верхня Сироватка

Сумського району Сумської області

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗА ХУДОЖНЬОЮ СПАДЩИНОЮ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Теоретично обґрунтовано ефективність психолого-педагогічного супроводу під час використання творів В.О. Сухомлинського у формуванні духовності й моральних якостей старших дошкільників; охарактеризовано питання соціалізації особистості, виховання громадянських цінностей, патріотизму тощо.

The author theoretically substantiates the effectiveness of psychological and pedagogical support in the use of V.O. Sukhomlynsky's works in the formation of spirituality and moral qualities of senior preschoolers; characterizes the issues of socialization of the individual, education of civic values, patriotism, etc.

Ключові слова: психолого-педагогічний супровід, духовність, моральність, світогляд, духовно-моральні якості, духовно-моральна сфера, розвинена особистість, патріот, художня спадщина.

Keywords: psychological and pedagogical support, spirituality, morality, worldview, spiritual and moral qualities, spiritual and moral sphere, developed personality, patriot, artistic heritage.

Постановка проблеми. В умовах сьогодення одним із провідних завдань дошкільної ланки освіти є формування основ духовної і моральної культури особистості дошкільника. Соціальне значення теми розглядається з позиції комплексного підходу, який передбачає засвоєння знань про духовну культуру, розвиток позитивного ставлення до вчинків дорослих й однолітків, а також оволодіння елементарними практичними навичками.

     Науково-педагогічні праці В. Сухомлинського сповнені ідеями, роздумами, поглядами, рекомендаціями щодо виховання в освітньому процесі. Водночас погляди В. Сухомлинського щодо виховання взаємин між людиною і суспільством з огляду на мораль в сучасній українській історії педагогіки до цього часу залишаються малодослідженими. Актуальність даної статті обумовлена необхідністю пошуку шляхів застосування педагогічного доробку В.Сухомлинського у освітньому процесі закладів дошкільної освіти з метою підвищення ефективності роботи вихователів щодо духовно-морального виховання дошкільників.

     Аналіз актуальних досліджень. Видатні вітчизняні психологи вважали дошкільний вік найбільш сенситивним у розвитку дитини. У цей період активно формуються духовно-моральні норми поведінки, почуття любові до своїх батьків, рідного дому, народу, краю, виникають перші основи зв’язків з історичним минулим свого народу. Аналіз літературних джерел свідчить, що духовно-моральне виховання дітей тісно поєднується з усіма іншими напрямами виховання, зокрема національним, громадянським, патріотичним.

     Проблема вивчення духовності та моральних цінностей була предметом вивчення філософів (С. Анісімов, М. Бахтін, М. Бердяєв,                         Л. Буєва, І. Ільїн, А. Кримський та ін.), психологів (І. Бех,  М. Боришевський, 3. Карпенко, С. Максименко, М. Михалкова, С. Рубінштейн, В. Франкл, Е. Фромм, Ж. Юзвак), педагогів (Є. Бондаревська, Т. Власова, В. Долженко, О. Олексюк, О. Омельченко, В. Сергєєва, О. Сухомлинська, ін.). Окремі аспекти духовно-морального розвитку дошкільників розкриті у наукових статтях, спрямованих на виявлення особливостей морального ставлення під час спілкування, у різних видах діяльності: ігровій, пошуково-пізнавальній, трудовій (Т. К. Андрющенко, Л. В. Артемова, Г. В. Бєлєнька, А. М. Богуш,                          З. Н. Борисова, Н. В. Гавриш, Л. В. Іщенко, Л. В. Лохвицька,                            І. О. Луценко, M. A. Maшовeць, В. О. Павленчик, Т. В. Піроженко та ін.). Автори цих наукових досліджень констатують, що усвідомлено закріплена, емоційно збагачена та апробована у поведінці моральна норма перетворюється на стійку якість особистості.

     Мета статті: проаналізувати та теоретично обґрунтувати концепцію духовно-морального виховання дошкільників у вимірі творчої спадщини В. Сухомлинського з позицій сьогодення.

  Виклад основного матеріалу. Одним із найважливіших аспектів багатогранного процесу становлення особистості є розвиток її духовно-моральної сфери, яка являє собою інтегральну єдність і взаємодію моральної свідомості, почуттів і ставлень, поведінки. В означеному контексті всесвітньовідомий український педагог-творець В. Сухомлинський стверджує: «Процес морального виховання є передачею від покоління до покоління моральних цінностей людства… Вони є вищим досягненням морального прогресу людства і водночас програмою виховання нових поколінь» [4, с. 442].

      Вимоги суспільства до виховання ціннісних орієнтацій дітей дошкільного віку представлені в державних документах. Базовий компонент визнає, що система дошкільної освіти має забезпечувати не тільки формування елементарного дитячого світогляду особистості, реалістичного образу-Я; здатності орієнтуватися в життєвих ситуаціях, виявляти активність, самостійність, здатність відстоювати власну гідність, але й сприяти розвитку у дошкільника цілісної наукової картини світу; має забезпечувати виховання моральності, здатності дошкільника орієнтуватися на совість як внутрішню етичну інстанцію, бути безкорисливим, надавати підтримку і допомогу тим, хто потребує, визнавати чесноти інших людей; прилучати дитини до системи цінностей, культури і традицій українського народу, виховувати шанобливе ставлення до його надбань та рідної мови; ознайомлювати з культурою народів світу; формувати культури міжетнічних та міжособистісних взаємин; підтримувати прагнення дошкільника до виявлення активності, здатності діяти за власним бажанням, самостійним вибором, приймати рішення, відповідати за їхні наслідки, надавати переваги комусь — чомусь; виховувати у дошкільників прихильне ставлення до людей, довіри до людського оточення, відчуття своєї захищеності ним, прагнення встановлювати та підтримувати з ним щирі стосунки [1].

Систему духовного виховання дітей В. Сухомлинського можна впроваджувати в дошкільні навчальні заклади, глибоко проаналізувавши його багатогранну спадщину, оскільки вона є зразком виховання справжньої людини. «Саме завдяки йому розвиваються здібності людини, формується її світогляд і моральне обличчя» [2, с. 25].

Дітям старшого дошкільного віку вже доступне розуміння суспільної значущості вчинків дорослих, вміння відчувати «серцем». Отже,                         В. Сухомлинський розглядав духовне життя людини як двобічний процес. Він писав: «Багатство духовного життя особистості залежить значною мірою від того, як глибоко людина не лише розуміє, а й відчуває благородство ідей, гуманності, людяності» [5, с. 50].

      На підставі аналізу наукової літератури визначена структура духовно-моральної сфери особистості дошкільника:

1) інформаційний (когнітивний) компонент – уявлення про моральні якості особистості; засвоєння моральних понять, стандартів, норм і правил;

 2) емоційно-мотиваційний (афективний) компонент – моральні почуття, соціально-моральні емоції, моральні мотиви, моральна оцінка і самооцінка;

  3) поведінковий (практичний) компонент – моральні дії, звички і вчинки, тобто реальне виконання моральних норм і вимог. Ці компоненти у взаємодії забезпечують єдність моральної свідомості і поведінки дошкільника.

  Під духовно-вихованою людиною В. Сухомлинський розумів високоморальну, гуманістично спрямовану, фізично досконалу й естетично розвинену особистість, віддану своєму народу, країні, не байдужу до горя й біди інших людей, яка співчуває іншому і в разі потреби надає йому дієву допомогу. Вчений писав «…ми вкладаємо в поняття «духовний світ», «духовне життя» такий зміст  — «сфера духовного життя людини – це розвиток, формування й задоволення її моральних, інтелектуальних і естетичних запитів та інтересів у процесі активної діяльності».

     Завдання вихователя пояснювати дітям, що саме хотів передати автор у творі; вчити їх розуміти авторський задум, перевтілюватись у персонажів художніх творів, емоційно сприймати зміст художнього задуму; викликати співпереживання; вчити опановувати мову мистецтва, розвивати естетичне бачення світу та вміння діставати естетичну насолоду від творів мистецтва, краси довкілля.

      Розробляючи змістове наповнення занять, звертаємо увагу на підбір різножанрових творів В. О. Сухомлинського, відповідно до завдань духовного виховання; складенння плану переказу оповідань, який може бути доповнений мнемотаблицями; розробку системи вправ, ігор; укладення тематичного словничка до кожної теми, а також словника тлумачення етичних понять для дітей; використання відеоматеріалів та аудіоказок  до художніх творів у офлайн-бібліотеці; розробці театральних постановок до сюжетів вже знайомих творів В.О.Сухомлинського, з метою цілісного сприйманням та відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів дошкільників; запропонувати консультації та пам’ятки для батьків щодо виховання моральних та духовних якостей у дітей дошкільного віку.

  Матеріали опрацьованої наукової та фахової літератури дозволяють окреслити етапи формування духовно-моральних якостей у дошкільників, а саме:

1.   на когнітивно-пізнавальному етапі пропонуємо ознайомити дітей із творами В. О. Сухомлинського духовної спрямованості, вивчити їх напам’ять, пояснити мораль творів, збагатити й уточнити знання дітей щодо етичних категорій, духовних якостей, норм і правил (оповідання               «Яблуко в осінньому саду», «Куди поспішали мурашки», «Кам'яне серце», «Скажи людині «Здрастуйте»», «Бджілка і гарбузова квітка», «Намисто з чотирма променями», «Пшеничний колосок», «Пелюстка і квітка», «Біда заставила» та ін.). Важливим є реалізація таких педагогічних умов: залучення батьків до спільної роботи з духовного виховання дітей; забезпечення розуміння дітьми етичних категорій і моральних якостей.

2.   На другому, емоційно-ціннісному, етапі вважаємо доцільним спрямовувати знання дітей відповідно до змісту опрацьованих творів на виокремлення та надання оцінки вчинків головних героїв твору та своїх власних вчинків, розуміти сутність етичних категорій, духовних якостей, норм, правил. Основною формою роботи є інтегровані заняття із різних розділів програми (художня література, розвиток мовлення, малювання). Визначені наступні педагогічні умови реалізації: забезпечення розуміння й усвідомлення дітьми моралі творів; комплексне розв'язання завдань із духовного виховання дітей у різних видах діяльності (художньо-мовленнєва, ігрова, театралізована, навчальна), як на заняттях, так і в повсякденному житті.

3.   На третьому, оцінно-рефлексивному, етапі необхідно сприяти узагальненню знань дітей про етичні категорії, моральні норми і якості; корекцію вмінь оцінювати поведінку героїв, однолітків і свою власну, вчимо використовувати повчальний зміст творів письменника в повсякденному житті. Формами роботи на цьому етапі запропоновані наступні: заняття з художньої літератури, з малювання, спостереження; реалізовуння таких педагогічних умов: стимулювання оцінно-контрольної діяльності у вихованні духовності дітей [3, с. 61].

 Для розвитку духовно-моральної сфери дітей дошкільного віку важливим є забезпечення таких психолого-педагогічних умов:

 1) підвищення культури педагогів і батьків у моральній сфері як оточуючого мікросередовища дошкільників в умовах сім’ї та закладу дошкільної освіти;

2) активізація дитини в засвоєнні морального досвіду;

 3) забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку моральної сфери особистості дошкільника.

В.О. Сухомлинський був справжнім знавцем і дослідником психології людини, він глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей, молодшого і старшого поколінь, психологічний клімат у соціальних групах і ті фактори, що його зумовлюють. Виняткова педагогічна спостережливість, душевна проникливість, палка любов до дітей, невтомна наполеглива дослідницька робота сприяли всебічному пізнанню й розкриттю різних-відтінків психологічного життя дитини, виявленню особливостей її почуттів, намірів, сподівань, мрій. У дітей цього віку психічні процеси (пам’ять, мислення, увага, уява, почуття) перебувають на стадії становлення, зміни, розвитку. Саме тому вони надзвичайно рухливі, нестійкі, мінливі, суперечливі.

Психолого-педагогічний супровід особистісного розвитку і виховання дошкільників має розглядатись як супровід міжособистісних взаємин (їх розвиток, корекція, взаємовплив).

Завдання психолого-педагогічного супроводу:

-       попередження виникнення проблем особистісного розвитку і виховання дитини;

-       допомога (сприяння) дитині у вирішенні актуальних завдань виховання і соціалізації:

-       проблеми, пов'язані з вибором освітнього і професійного маршруту;

-       порушення емоційно-вольової сфери, налагодженням взаємин з однолітками, вихователями, батьками;

-       розвиток психолого-педагогічної компетентності (культури) педагогів, батьків.

Види (напрямки) роботи з психолого-педагогічного супроводу: профілактика; діагностика (індивідуальна і групова); психолого-педагогічна просвіта: формування психолого-педагогічної культури; розвиток психолого-педагогічної компетентності педагогів, вихователів, психологів, батьків.

Психолого-педагогічний супровід є не простим поєднанням різноманітних методів діагностико-корекційної роботи з дітьми, а виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань особистісного розвитку, виховання, соціалізації.

Дошкільний вік вважають сприятливим періодом для розвитку творчих нахилів особистості, їхнього прояву у сферах пізнання та художньої діяльності. Спрямованість на розвиток творчості старших дошкільнят у спільній діяльності з дітьми має деякі характеристики: прийняття і підтримка активної діяльнісної позиції дитини, її ініціативності; надання більшої самостійності у виборі розв’язання завдань творчості, повсякденного життя; надання підтримки, створення ситуації успіху; педагог – приклад для наслідування у творчості; дбайливе і шанобливе ставлення до процесу і продуктів дитячої творчості; виключення формалізму, сухості, зайвого дидактизму; культивування дбайливого ставлення до «іншого», розвиток емпатії; підкреслення позитивних моментів спільної діяльності.

Під час здійснення психолого-педагогічного супроводу дошкільників доцільно  використовувати  сюжетно-рольову  гру  як  форму організації  дітей  для  виконання  вправ  і  завдань  розвивального характеру. Для  корекції  можуть  використовуватися  казкові  ігрові  сюжети чи сюжети із оповідань (як творча спадщина окремого письменника  так  і  створені  дітьми),  відтворення  реальних  типових  подій з  повсякденного  життя. Гра  організовується  таким  чином,  щоб  кожна  дитина могла  випробувати  себе  в  різних  ролях.  Після  закінчення  гри  необхідно провести  групове  обговорення,  щоб  діти  висловили  свої  емоції  та  почуття, пережиті  під  час  гри,  проаналізували  поведінку  героїв  та  її  наслідки, навіть  якщо  змінено  стандартний  сюжет,  продумали  інші  сюжетні  лінії, передбачили  розгортання  подій.

Психологічну  корекцію ефективно реалізовувати  на заняттях із художньої літератури (мовленнєвий розвиток) та художньо-естетичного розвитку ( малювання, музики); засоби  мистецтва  використовуються  для відреагування  емоцій,  зниження  тривожності,  агресивності, імпульсивності,  подолання  страхів,  підвищення  самооцінки.

Важливим  аспектом,  що підвищує  корекційний  ефект  арттерапїі,  є  подальший  аналіз  та обговорення  малюнків чи ілюстрацій до творів,  придумування  історій  за  ними.  Це  сприяє розвитку  самопізнання,  емоційної  децентрації,  емпатії,  усвідомленню власних  емоційних  станів,  забезпечує  групову  підтримку.

Психологічна  консультація  або  просвітницько-консультативна діяльність  є результативними при застосуванні їх як засобу роботи із педагогами  та  батьками  дітей  з особливими  потребами,  а також і батьками інших дітей групи.

 Найчастіше просвітницька робота проводиться з питань:

-  вікових особливостей і психологічної норми;

-  розпізнання емоційних проявів у дитини;

-  відпрацювання стилів реагування на такі прояви і поведінку;

- формування у батьків відповідального ставлення до виконання батьківських обов'язків;

-  подолання та конструктивне вирішення конфліктних ситуацій;

-  зняття емоційного напруження, тривожності та розвитку толерантного ставлення до дітей з ООП.

У своїй практичній діяльності В. О. Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість освітнього змісту оповідань у вихованні дітей з особливими потребами, а й показав найраціональніші способи їх використання під час психолого-педагогічного супроводу дошкільнят.

Аналіз педагогічної спадщини Василя Олександровича дозволив нам виділити основні форми роботи з оповіданням у Павлиській школі, які на думку педагога, найбільш ефективно сприяли вихованню і навчанню молодших школярів: слухання, читання та переказ оповідань; бесіди за змістом, виготовлення і добір ілюстрацій, інсценізація оповідань (театралізація), зміна дійових осіб чи  змісту розгортання сюжету.

Методи навчання: наочні (моделювання, демонстрування ілюстративного матеріалу, короткотривалі та довготривалі); практична діяльність (образотворча діяльність, художня праця, використання дидактичних та сюжетно-рольових ігор); словесні методи (розповіді вихователя, пояснення з використанням художнього слова, різні види бесід).

Аналіз художніх творів В. О. Сухомлинського дає змогу здійснювати психолого-педагогічну підтримку дітей виховуючи такі риси характеру: 1) у яких розкривається милосердне та доброзичливе ставлення до дітей, людей, які мають фізичні вади: «Горбатенька дівчинка», «Як Сергійко навчився жаліти»; 2) у яких наголошується на шануванні, повазі до проявів різнобічностей якостей особистості: «Що краще?», «Соловей і Жук», «Хризантема і Цибулина», «Вороненя і соловей», «Найгарніша мама»; - про екологічне виховання людини, як треба ставитися до природи, і який приклад подавати іншим: «Соромно перед соловейком», «Дивний мисливець», «Дуб на дорозі»; - які показують цінність унікальності кожної особистості в цьому суспільстві: «Найкраща лінійка», «Співуча пір’їнка», «Чотири аркуші золотого паперу».

 Проведене дослідження підтверджує, що твори В. О. Сухомлинського відображають запити, стан, тенденції й перспективи розвитку дитини, спираються на потреби навчання й виховання.

Висновки. Сформулюємо основні висновки та рекомендації, що під час організації освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі, педагоги повинні із метою виховання духовно-моральних якостей у дошкільнят, особливу увагу звертати на формування активної громадянської позиції кожного вихованця, розвиток критичного мислення, комунікативних навичок, творчої винахідливості й навичок взаємодії, тому що найбільш значущими в умовах сьогодення є здатність до вибудовування міжособистісних відносин на високому моральному рівні. Художня спадщина В. Сухомлинського дає змогу творчому вихователю за допомогою художнього слова сформувати у дошкільнят загальнолюдські духовні цінності: людяність, доброзичливість, милосердя, любов до рідної країни та взаємоповагу тощо. 

Список використаних джерел

1.   Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А.М.Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук.; Київ : Видавництво, 2012. 62 с.

2. Богуш А. М. Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасному освітньому просторі : монографія. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2008. 272 с.

3. Кардаш І., Лушпай Т. Виховання духовності дітей старшого дошкільного віку за художніми творами В.Сухомлинського. Науковий вісник МНУ імені В О. Сухомлинського. Педагогічні науки. Миколаїв, 2018. № 3 (62), С. 57-62. URL: http://mdu.edu.ua/wp-content/uploads/ped-visnik-61-2018-1-13.pdf. (дата звернення: 05.11.2023)

4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Київ : Акта, 2012. 564 с.

5.Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину : вибр. твори. Київ: Рад.шк., 1976. Т. 2. 450 с.