Костюкевич Л. КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ У ДІЯЛЬНОСТІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

 

Костюкевич Людмила

м. Сарни Сарненського району Рівненської області

КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ У ДІЯЛЬНОСТІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Проаналізовано досвід українського педагога-гуманіста, В.Сухомлинського із застосування казки у роботі з дітьми у повоєнні роки.  Розкрито погляди педагога на роль казки в житті дитини, у формуванні її ставлення до дійсності. Визначено виховний та терапевтичний потенціал авторських казок В.Сухомлинського.

Ключові слова: В.Сухомлинський, казка, казкотерапія, психологічна травма, соціально-психологічна підтримка.

The author analyzed the experience of the Ukrainian humanist educator, V. Sukhomlynskyi, with the use of fairy tales in working with children in the post-war years. It reveals the educator's views on the role of fairy tales in a child's life and in shaping their attitude to reality. The educational and therapeutic potential of V. Sukhomlynskyi's author's fairy tales is determined.

Keywords: V. Sukhomlynskyi, fairy tale, fairy tale therapy, psychological trauma, social and psychological support.

 

Вступ. В умовах війни України за свою незалежність звичними для життя мільйонів українців стали повітряні тривоги, пожежі та аварії після попадання ворожих ракет в підприємства та житлові будинки, загибель не лише військових на полі бою, але й мирного населення в глибокому тилу. Відсутність безпечних умов для життя, постійні тривога і страх за рідних та близьких призводять до психологічних травм. Психологічною вважається травма, що виникла як наслідок нанесення психічному здоров’ю людини шкоди, в результаті інтенсивної дії несприятливих факторів оточуючого середовища, або в результаті впливу гостро емоційних стресових дій людей на психіку особистості [5]. 

Особливо вразливими до викликів, що пов’язані з воєнними діями, є діти. Психологи вважають, що наслідки психологічної травми можуть проявитися в різних сферах життя дитини. Так, на емоційному рівні першою реакцію на пережиту травму у дітей є страх. В подальшому це може вилитися в страх спати на самоті, боязнь розлуки з дорослими, емоційну нестійкість, зростання недовіри та підозріливості, тривожність, депресію. На когнітивному рівні можна спостерігати в них погіршення концентрації, порушення пам’яті, затримку інтелектуального розвитку. На поведінковому рівні дорослі можуть стикнутися з впертістю, агресивністю, ворожістю та конфліктністю дитини [5]. Пережитий дитиною негативний травматичний досвід руйнує її уявлення про життєві цінності, про систему стосунків «дитина» - «дорослий», «людина» - «суспільство», про радісне та щасливе майбутнє.

З подібною проблемою українські педагоги вже стикалися після закінчення ІІ світової війни. Тоді, як і нині діти, втрачали на фронті рідних, отримували травми від вибухонебезпечних предметів. Тоді, як і нині діти потребували  соціально-психологічної підтримки, адже необхідно було лікувати їхні зранені душі. В.Сухомлинський, працюючи у повоєнні роки з дітьми у «школі радості», з цією метою використовував казку. Він знайомив дітей з народними казками, написав для них більше 1500 тисячі авторських та спонукав дітей складати власні казки.

Різні аспекти створення та застосування казки в практиці В.Сухомлинського розкриті в працях М.Антонця, Г.Бондаренка, М.Вашуленка, Л.Вознюк, М.Дубинки, Л.Мамчур, Н.Побірченка, Н.Базилевич, А. Бик, Г.Бєлан, М. Левківського, А.Луцюк, О.Сухомлинської та інших.

Ідеї вітчизняного педагога-гуманіста, якому вдалося поєднати мудрість народних казок, багаторічний досвід вчителя-практика та творчість дітей, набувають сьогодні особливої ваги. Адже, як засвідчує час, він застосовував казки не лише з виховною, але й терапевтичною метою. Таке застосування казки вважають казкотерапією. Вона є одним із видів арт-терапії. Психологи розглядають казкотерапію як метод психологічної корекції особистості за допомогою читання або прослуховування спеціально підібраних текстів народної фантастичної прози або літературних казкових творів [4].  

Виклад основного матеріалу. Для кожної людини слово «дитинство» пов’язане з казкою. З цього приводу відомий український педагог В.Сухомлинський, якого називали Великим Казкарем дитинства, писав: «Багатолітній досвід переконує в тому, що моральні ідеї, закладені в творах про добро і зло, правду і неправду, честь і безчестя, стають надбанням людини за умови, коли ці твори прочитані в дитячому віці. Казки призначені для дитинства»  [2]. 

Педагог вважав, що в дитячі роки казки не лише допомагають пізнати сутність законів природи, мотиви вчинків людини, її ідеали та прагнення, особливості взаємостосунків з іншими людьми, але й допомагають відчути власну силу, побороти свої страхи. Адже діти слухаючи казки, зазвичай, прагнуть наслідувати позитивного героя, який обов’язково перемагає. У праці «Серце віддаю дітям» педагог наголошував на тому, що «наповнюючи світ фантастичними образами, створюючи ці образи, діти відкривають не лише красу, але й істину. Без казки, без гри дитина не може жити.» [2].

Ще однією особливістю казки, яку добре розумів В.Сухомлинський, є те, що в казці для дитини все можливе: там говорять не тільки люди, але й звірі та машини; там поряд з людьми живуть фантастичні істоти; там дивовижні події можуть відбуватися як у реальному, так і вигаданому світі. Тобто, в казці дитина може зробити будь-які свої мрії реальністю. З однієї сторони дитина сприймає казку свідомо, як вигадану історію, з іншої на підсвідомому рівні – казковий сюжет і образ головного героя співвідносяться в її уяві з реальністю і знаходять там свої співпадіння. В.Сухомлинський писав: «Дитина чудово знає, що у світі не має ні Баби Яги, ні Царівни, ні Кощія Безсмертного, проте вона втілює в ці образи добро і зло, і кожний раз розповідаючи одну і ту ж казку, виражає своє особисте ставлення до поганого і хорошого» [2].

І ще однією терапевтичною особливістю казки є те, що вона повчає опосередковано. Вона не наказує, не велить як треба робити, а на прикладі пригод казкових героїв пропонує зробити дитині самостійний вибір подальшої поведінки. «Чи не ускладнює казка пізнання істинних закономірностей природи? Ні, навпаки - полегшує. Діти чудово розуміють, що грудочка землі не може стати живою істотою… Проте якби у дітей не було б всього цього, якби вони не переживали боротьбу добра і зла, не відчували, що в казці відображені уявлення людини про правду, честь, красу - їх світ був би тісним і не затишним», – вважав педагог [2]. Казка, на думку педагога повинна допомагти дитині усвідомити свої проблеми, побачити шляхи її вирішення.

Через казку формував В.Сухомлинський у дітей любов до рідної землі. «Казка – це благодатне джерело виховання любові до Батьківщини, яке нічим не можна замінити. Патріотична ідея казки – у глибині її змісту. Створені народом казкові образи, що живуть тисячоліттями, доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його ідеали, прагнення, погляди на життя. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу!» [2].

В.Сухомлинський разом із старшокласниками перший з педагогів обладнав для дітей кімнату Казки. «Я дбав, – писав педагог, – щоб на очах у дітей у різних кутках Кімнати казки були найрізноманітніші предмети, між якими можна встановити якийсь реальний чи фантастичний зв'язок. Я прагнув, щоб діти фантазували, творили, складали нові казки... Ось маленький човник з веслом, поряд з ним жаба – все саме проситься у казку. Печера, з якої виглядає ведмежа, комар і муха – неприродно великі порівняно з ведмежам,… маленьке порося й умивальник з милом – усе це не тільки викликає в дітей усмішку, а й пробуджує фантазію» [2]. Перебуваючи в цій кімнаті діти переживали позитивні емоції: здивування, замилування, радість, щастя. Там вони почувалися в безпеці.

Педагог вважав, що «Слово знаходить в казці реальну форму вираження духовних сил дитини, як в грі – рух, в музиці – мелодія. Дитині хочеться не тільки слухати казку, але й самій розповідати її, як хочеться не тільки слухати пісню, але й самій співати, не тільки спостерігати за грою, але й брати в ній участь» [2]. У Павлиші стало хорошою традицією те, що діти не лише слухали та читали казки, вони також складали їх.

В книзі «Серце віддаю дітям» педагог описує такий епізод: «Одного разу на світанку ми з дітьми сиділи на березі ставка, заворожені народженням ранкової зорі. Я розповідав казку про чарівника, який посіяв у небі рожеві маківки. Це була казка про Макове поле. Вона пробудили дитячу думку. Тут же я почув десять нових казок про сонце й місяць, про небо і жайворонка. Заговорили найнесміливіші, заграла думка у найслабших. Я ще раз переконався: казка – це радість мислення...» [2].

Добре розуміючи багатофункціональність казки у формуванні особистості дитини, педагог не лише знайомив дітей з народними казками, але й  сам створював їх. Ці твори були різними за жанрами: казки-оповідання («Які вони бідні», «Дуб під вікном»), казки-новели («Гаряча квітка», «Образливе слово»), казки-етюди («Лисиччині ліхтарики», «Краплинка роси», «Білі полотна»), казки-притчі («Народження егоїста», «Пихата жаба», «Ремісник і різець»). 

Багато творів присвятив В.Сухомлинський періоду війни проти фашистських загарбників. Це такі казки-оповідання як «Це, сину, моє поле…», «Він прийде…», «Стеблинка рідної землі», «Гніздечко соловейка», «Чотири вітри і материнське горе», «Три берези над могилою» та ін.. Читаючи їх, діти через образ батька, який дорожить ділянкою землі, яку захищав від ворога («Це, сину, моє поле…»), через образ матері, яка отримавши похоронку на сина, впродовж 30 років виходила зустрічати його на курган («Він прийде…») вчилися розуміти, що війна – це горе, яке стосується кожного.

В образі В.Сухомлинського українська педагогіка має яскравий приклад, того як з допомогою казки не лише знайомити дітей з природою, з такими складними філософськими поняттями як «добро», «справедливість», «любов», «краса» «щастя», але й допомагати дитині зрозуміти те, що чужої біди не буває, що у скрутні для народу воєнні часи потрібна активна участь кожного. І тут вік немає значення. В.Сухомлинський вважав, що саме казка «сприяє розвитку естетичних почуттів, без яких немислиме благородство душі, сердечна чутливість до людського нещастя, горя, страждань» [2].

Висновки. Творчу спадщину В.Сухомлинського неможливо переоцінити, адже його ідеї щодо застосування казки в процесі формування особистості не втратять своєї ваги з часом. Педагог розглядав казку як засіб створення комфортних умов для кожної дитини. Завдяки казці та обладнаній у «школі радості» Кімнаті казки Василю Олександровичу вдавалося створити умови, в яких образи, створені народною фантазією, ставали схожими на реальні і тим самим  допомагали малюкам подолати тривогу та страх, з вірою дивитися у завтрашній день.

Авторські ж казки В.Сухомлинського настільки різнопланові, що їх можна використати не лише з виховною, але й з терапевтичною метою. Вони допоможуть дитині заспокоїтися, пережити позитивні емоції, повірити у власні сили, налагодити стосунки з іншими. З цією ж метою педагог залучав дітей до написання власних казок.  

На думку дослідниці Н. Дзюбас, досвід В. Сухомлинського допомагає сучасним вчителям та психологам розробити на основі казок педагога ефективні та дієві методи впливу на дітей. Вона пише: «Перешкоди, описані в оповіданнях, допомагають підібрати можливі шляхи їх подолання у реальному житті. Втілені у характері головного героя негативні риси, страхи, комплекси у процесі розгортання подій змінюються на краще» [3].

Творчий підхід до застосування казки в освітньому процесі в практиці В.Сухомлинського є важливим, та ще не достатньо вивченим, інструментом впливу, який успішно можуть використовувати вихователі, вчителі, батьки, психологи та соціальні педагоги. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.        Василь Сухомлинський. Казки школи під голубим небом (збірка оповідань та казок для дітей). URL:http://surl.li/rpred (дата звернення: 17.03. 2024).

2.        Василь Сухомлинський.   Серце віддаю дітям. URL:   http://surl.li/sagp   (дата звернення: 17.03. 2024).  

3.        Дзюбас Н. Казки Василя Сухомлинського у сьогоденні – психологічний аспект. URL: http://surl.li/skpsi  (дата звернення: 17.03. 2024).

4.        Казкотерапія: як подолати страхи дитини через казки та фантазії. URL: http://surl.li/skpqw   (дата звернення: 02.04. 2024.)

5.        Психологічна допомога дитині у психотравмуючій ситуації. Методичний посібник. / Уклад. : Г.Б.Растроста . – Суми. НВВ КЗ СОІППО: 2018. 64с. URL: http://www.soippo.edu.ua/images/.pdf   (дата звернення: 02.04. 2024).