Грона Н. ТЕКСТОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК АКТУАЛІТЕТ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

                                                                                                                       Грона Наталія

м. Прилуки, Чернігівська обл.

ТЕКСТОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК АКТУАЛІТЕТ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

Висвітлено сучасні аспекти текстотворчої діяльності здобувачів освіти ЗВО в контексті ідей В. О. Сухомлинського. Автор вважає, що психосоціальна підтримка через текстотворчу діяльність допомагає розкрити внутрішній потенціал людини, розвиває механізми подолання стресу та підвищує стійкість до нього.

Ключові слова: емоції, психосоціальна підтримка, педагогічні погляди В. Сухомлинського, текстотворча діяльність.

The article highlights modern aspects of the text-creating activity of students of higher education in the context of the ideas of V. O. Sukhomlynskyi. The author believes that psychosocial support through text-creating activity helps to reveal a person's inner potential, develops mechanisms for overcoming stress and increases resistance to it.

Keywords: emotions, psychosocial support, pedagogical views of V. Sukhomlynskyi, text-creating activity.

Вступ. Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського є багатоаспектними, залишаються поза часом, адже саме в його роботах і нині ми знаходимо відповідь на запити освітянського простору.

Василь Олександрович висунув й аргументував думки про взаємозв'язок розвитку творчої активності та оточення, у якому перебуває здобувач освіти (на це впливає подієвий аспект соціуму, життєвий досвід). Він зазначав: «Процес творчості характерний тим, що творець самою працею своєю і її наслідками справляє величезний вплив на тих, хто поруч з ним. Одухотворення й натхнення однієї особистості породжує одухотворення й натхнення в душах інших . Творчість – це незримі ниточки, які об’єднують серця. Якщо ви хочете, щоб людина благотворно впливала на людину, утверджуйте в духовному житті колективу й особистості творчість» [2, с. 95].

Росія розпочала повномасштабну війну проти України, і кожен українець щодня переживає біль, втрати та емоційні турбулентності, бореться з ворогом на воєнному та інформаційному фронтах. У таких непростих обставинах працівники закладів вищої освіти змушені працювати, часто дистанційно, з обмеженим спілкуванням та під час постійних тривог. Викладачі стають не лише джерелом знань, але й учать керувати емоціями, у будь-якій ситуації зберігати спокій, стабілізувати себе та близьких, швидко перемикати увагу з негативних емоцій на позитивні – тобто володіти високим рівнем психосоціальної підтримки, що є важливим завданням сучасного освітнього простору, зокрема українськомовного. Підвищення рівня психосоціальної підтримки стає необхідним для задоволення психологічних та соціальних потреб окремих осіб, сімей та спільнот, а також для відновлення психосоціального благополуччя [4, с. 14].

Виклад основного матеріалу. Кризові ситуації підвищують рівень стресу в людини, а в перспективі можуть мати значні соціальні та психологічні наслідки. Психосоціальна підтримка полягає в тому, щоб розкрити внутрішній потенціал людини, допомогти розвинути механізми подолання стресу та підвищити стійкість до нього. Вчасно та якісно надана підтримка може допомогти відновитися після кризової події.

Виконуючи вимоги програми, викладач одночасно стає регулятором емоційного фону здобувачів освіти – вислухати, порадити, емоційно розвантажити. Українська мова, як невід'ємна частина культурної спадщини народу, має значний вплив на емоційний стан людини. У контексті сучасних вимог випускники ЗВО мають оволодіти ґрунтовними теоретичними знаннями, сформувати стійкі вміння і навички, набути творчих якостей, виробити критичне мислення, здатність до продуктивної комунікації з проєкцією на майбутню професію. Оскільки базовим складником комунікації є текст, особливої ваги набуває текстотворча діяльність. Уміння створювати тексти (усні і письмові) – показниксформованості мовної культури особистості, її лінгвокреативності.

Досвід доводить, що здобувачі освіти висловлюються охоче в коротких жанрових формах, зокрема, есе (невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію й не претендує на завершення), драбл (коротке емоційне оповідання, що складається зі 100 слів (не більше), де автори дають вихід емоціям і переживанням), сторителінг (творча розповідь з новими образами, ситуаціями, діями). Викладач має усвідомлювати емоційний стан студентів у критичній ситуації, допомогти «відпустити» негативні емоції, «прочитати» душевний стан вихованців. Ось так вони емоційно «говорили» у своїх текстах.

Промінь надії: відновлення радості в складні часи (драбл)

Світло сонця пробивалося крізь занедбане вікно, освітлюючи стіл із пирогом. Мій день народження припав на 4 день звільнення села від окупації. Мама вирішила хоч якось підняти мені настрій, тому із залишків муки, цукру та яєць приготувала святковий пиріг. Запах здоби ширився кімнатою, наповнюючи її теплом і затишком. Дивилася я на маму з безмежною вдячністю за те, що вона зробила все можливе, щоб зробити цей день особливим, незважаючи на нелегкі часи. З блиском в очах ми обійнялися, знаючи, що наша любов одна до одної здатна перетворити будь-яку складність на щасливі миті (Каріна – студентка).

IN MEMORIAM (есе)

Щось сьогодні пусто… Коридори коледжу ніколи не були такими пустими, навіть на канікулах. Розгублена, я йду довгим коридором усе глибше в середину. Нарешті, бачу його. «Я ж зовсім тебе не знала, але все одно відчуваю вдячність та провину», – подумки говорю я Валерію Єгорову. Він загинув ще до того, як я вступила в коледж, у 2018.

Молодий сержант, командир розвідувального відділення став на захист Батьківщини ще у 2014 році. І служив у батальйоні «Батьківщина». «А для чоловіка саме цінне – загинути в боях за Батьківщину», –  ці слова він сказав своїй матері, але вони є душевним гартом кожного українця.

Тут неочікувано, в аудиторію заходить «фізрук», так по-сленговому  називають студентів, які вчаться на відділенні фізичного виховання. Олег Руденко загинув у 22-му… 22 березня 2022 року. «Як не ми, то хто?» - тільки й сказав своєму батькові – ветерану афганської війни.

Із вікна, що виходить на футбольне поле, бачу ще одного хлопця. «Спортсмент чи що?» – подумала я. Однак, придивившись розумію, що ні. Олексій Романовський – військовий Президентської бригади. Він любив спорт і навіть смерть не забере це в нього. На фронті його звали Фізрук, через те, що він щоранку проводив зарядку. А на «бойових» його позивний був Фома. От як виходить, коли любов до спорту не зупинить ні війна, ні смерть.

Ось, бачу, також хтось йде через поле. Він одягнений у спортивну форму, а через мить – у військову. Роман Коваленко. Чергова жертва війни, черговий біль рідних та близьких, чергова втрата країни. Він був стрільцем-снайпером 93-ї окремої механізованої бригади. «Холодний Яр» взяв у свою команду вчителя фізкультури та відкрив у ньому мужнього воїна. На жаль, 19 червня воїн перейшов у небесне військо. Я вже, було, хотіла завершувати свою подорож. Але побачила його – Богдана Матузку. Він «випустився» нещодавно, у 2019 році. З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, на наш захист… Загинув 12 березня 2023 року. Боже, це так недавно і водночас давно. Щоразу коледж зустрічає меморіальною дошкою на честь Валерія Єгорова. Так важко ходити цими коридорами та не задумуватись про них, про студентів, про героїв. Нові обличчя війни… у них уже немає емоцій, у них є тільки сім‘ї та молитви. Навіки в строю… навіки в нашій пам‘яті. І це, мабуть, буде вже не дошка, а меморіал Героїв – випускників коледжу. (Есе, Любов – студентка).

Плагіат по-москальськи (есе)

Плагіат по-москальськи – це проблема, не тільки сьогодення. У період повномасштабного вторгнення увага до «москальских крадіжок» загострилася. Явище москальського плагіату полягає в тому, що російські науковці, журналісти та інші, глибоко переконані особи про свій «самобутній народ», використовують результати досліджень та публікації українських та закордонних колег без згоди та вказівки на джерела. Інакше кажучи, грубо привласнюють собі надбання інших народів.

У росії дуже полюбляють говорити про її самобутність, особливість, відмінність від інших, оригінальність російської культури. Однак, насправді багато чого – від самоназви й державних символів, до таких побутових речей, як самовар і мотрійка – російського там хіба що лапті й щі, та ще «квазіпатріотизм» і безмірна зверхність. А за показною величчю приховується справжня суть країни-плагіаторки. Можливо вони не розуміють, що це явище є неприйнятним, оскільки порушує права авторів та призводить до порушення наукової етики. Крім того, це може призвести до інформаційної недостовірності та неправильних висновків у наукових дослідженнях.

Те, що росіяни крадуть, – не новина. Крадуть не лише блендери, сковорідки й купони-карбованці, а й присвоюють собі наших науковців і митців, ба навіть історію та народну творчість.

Наприклад, поцуплені українські пісні. У 2016 році український письменник Сергій Жадан звинуватив російського колегу Євгенія Водолазкіна в плагіаті його твору «Ворошиловград». Водолазкін відповів, що він не копіював Жадана, але визнав, що використовував його ідеї.

Скандальний «кавер» на пісню українського співака Святослава Вакарчука «Не твоя війна» сколихнув Yotube ще в 2018 році .Українці обурені та відверто кепкують з фрази «Вєткі калін пакланіліся».

Український композитор і піаніст Андрій Бондаренко зауважив, що мелодія сучасного гімну росії (вона ж мелодія гімну СРСР) схожа на «Епічний фрагмент» українського композитора Миколи Лисенка.

За період повномасштабного вторгнення у соцмережах з’явилися фото поштової марки, яка наслідує український символ непохитності та незламності. Окупанти практично повністю скопіювали знамениту ілюстрацію Бориса Гроха з бійцем Сил оборони, який посилає крейсер Москва за відомим курсом, різниця полягає лише в тому, що замість корабля — американський БПЛА MQ-9 Reaper.

А всі промислові досягнення куплено-сплагіачено на китайському AliExpress. З цих «досягнень» глузує весь цивілізований світ. Викриття та оприлюднення таких речей розвінчує міф про самобутність і винятковість москалів, відкриває очі на поширені хибні думки з приводу «тисячолітніх російських брендів», що їх росія активно пропагує в усьому світі. Чи справді москальські руки й голови нічого не крали? (Дарина – студентка).

У цих текстах прослідковуємо емоційний погляд здобувачів освіти на сучасні події, вираження найпотаємніших думок і міркувань, почуттів та станів, реакцій на події. Таким чином ми формуємо вміння створювати текст, який вражає, переконує та співпереживає з читачем.

Висновки. Отже, у сучасних умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну активізувалися пошуки ефективних методів подолання емоційної нестабільності. Це пов'язано з військовими діями, переміщенням населення, потребою в адаптації до нових умов, а також стурбованістю та невизначеністю, які впливають на дорослих та дітей. Вони втрачають рідних, житло, стикаються зі збройними конфліктами, голодом, травмами та насильством. Здобувачі освіти, зокрема, є найбільш вразливими в таких ситуаціях.

Можливо, саме текстотворча діяльність надає авторам можливість висловити свої думки, представити не повний, але різноаспектний погляд на війну, спонукає до роздумів. Василь Олександрович наголошував на важливості емоційної стійкості, оскільки його педагогічна діяльність була спрямована на дбайливе ставлення до учнів, їхній духовний та емоційний розвиток. Він підкреслював, що збалансований емоційний стан є важливою умовою для успішної взаємодії зі світом.

Список використаних джерел

1.   Hrona N. V Essay as a current way of communication for educators: personally-oriented, social-philosophical, composition-speech aspects. Trends in the development of philological education in the era of digitalization: European and national contexts : Scientific monograph. Riga, Latvia : “Baltija Publishing”, 2023. P 607-622

2. Сухомлинський В. О. Проблема виховання всебічно розвиненої особистості. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 1. К.: Рад. школа, 1976. С. 55–206.

3. Грона Н. В. Есе як особистісна форма вираження емоцій під час війни на засадах педагогіки В. Сухомлинського. Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю. Грані особистості педагога у вимірах сьогодення (до 105-ї річниці від дня народження та 30–річчя проведення всеукраїнських педагогічних читань) : зб. матеріалів ХІІI Міжнародних та ХХХ Всеукр. педагогіч. чит. Вінниця : ТВОРИ, 2023. С. 14-17.

4. Грона Н. В. Ідеї «лікарської педагогіки» крізь призму поглядів Василя Сухомлинського. Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю. Шлях до серця дитини в травматичних ситуаціях життя: Електронний збірник матеріалів XII міжнародних і XXIX Всеукраїнських педагогічних читань. Чернігів: НУЧК імені Т. Г. Шевченка. 2022. С. 21-24.