Бурдун С., Кашуба О., Кушнір А. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ПІДТРИМКИ СІМ’ЯМ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

 

Бурдун Світлана, Кашуба Олена, Кушнір Алла

с. Іллінівка Краматорського району Донецької обл.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ПІДТРИМКИ СІМ’ЯМ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Розглянуто актуальні питання надання практичної допомоги сім'ям вимушених переселенців у контексті війни в Україні. Зокрема, проаналізовано проблеми, з якими можуть спіткнутися вимушені переселенці. Розглянуто питання організації психологічної та соціальної підтримки дітей та дорослих. Акцентовано увагу на підходи, які можуть бути корисними при роботі з емоційними потребами сімей вимушених переселенців. Обмін досвідом для розв’язання проблеми соціалізації сімей вимушених переселенців у закладі освіти через комплекс заходів для подальшого вдосконалення системи підтримки.

Ключові слова: вимушені переселенці, соціальна підтримка, психологічна підтримка, емоційні потреби, соціалізація сімей.

The article deals with the topical issues of providing practical assistance to families of internally displaced persons in the context of the war in Ukraine. In particular, it analyses problems the internally displaced persons can deal with. It discusses issues of organization of psychological and social support for adults and children. It emphasizes the approaches which can be useful during the work with emotional needs of internally displaced persons families. The article shows the exchange of experience to solve the problem of socialization of internally displaced persons families in the educational institution due to the range of activities for the further improvement of the support system.

Key words: internally displaced persons, social support, psychological support, emotional needs, socialization of families.

 

Вступ. З розвитком військових дій в Україні  масштаби переміщень населення суттєво зросли. За даними ООН, кількість внутрішньо переміщених осіб перевищила 7 млн.

Життя сімей вимушених переселенців в умовах війни є вкрай складним випробуванням. Безперервний стрес та тривога за безпеку рідних, нові психологічні травми, пов’язані з переїздом і влаштуванням на новому місці, знижують їх емоційний та психологічний добробут.  Діти переселенців, зокрема, є найбільш вразливою групою. Вони зазнають травматичного впливу подій, спостерігаючи страждання батьків та розлучення з домівкою. Це може негативно позначитись на їхньому розвитку та соціалізації. Також часто змінюються традиційні ролі всередині сім'ї - батьки вимушені працювати поза спеціальністю чи брати на себе функції опікунів, що може вплинути на стосунки. Дослідження соціальних служб України свідчать про зв'язок між травматичними подіями, пов'язаними з конфліктами, та підвищенням ризику депресії, посттравматичного стресового розладу, тривожності тощо.

Важливими чинниками, що полегшують адаптацію, є соціальна підтримка, почуття власної компетентності та контролю над ситуацією. Однак для більшості переселенців доступ до психосоціальної допомоги обмежений.

Для зменшення негативних наслідків травматичних переживань необхідно посилити надання гуманітарної допомоги та психологічної підтримки на місцях. Це дозволить пом'якшити вплив стресових факторів і сприяти адаптації переміщених осіб.  Важливою є підтримка місцевих громад, зокрема - забезпечення доступу до освіти та медичної допомоги для дітей, психосоціальна підтримка сімей тощо. Це допоможе зменшити стресове навантаження та зберегти цілісність родин у важкий час.

Виклад основного матеріалу. Робота з сім'ями вимушених переселенців в умовах війни може бути надзвичайно складною і вимагати комплексного підходу та співпраці між урядом, громадськими організаціями та міжнародними гуманітарними організаціями. Важливо забезпечити координацію зусиль і ресурсів для розв'язання проблем, з якими зіштовхуються сім'ї вимушених переселенців. Крім того, необхідна політична воля та зусилля для зменшення конфліктів і війн, що призводять до вимушеного переселення, та для захисту прав та безпеки цих сімей. 

Ось деякі з проблем, з якими можна зіткнутися:

- емоційний стан вимушених переселенців, які часто переживають травматичні події і досліджують емоційний стрес. Вони можуть мати пошкодження психічного здоров'я, такі як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або депресія. Робота з цими сім'ями вимагає чутливості до їхніх емоційних потреб і можливості надати психологічну підтримку;

- брак житла вимушених переселенців. Вони часто втрачають свої домівки в результаті конфлікту, можуть знаходитися в надзвичайно складних умовах проживання, таких як табори для переселенців або непристосовані приміщення. Забезпечення адекватного житла стає важливою проблемою, яку потрібно вирішувати;

- доступ до освіти дітей вимушених переселенців. Можуть втратити можливість отримати освіту через війну, знаходитися в новому середовищі без доступу до шкіл або мати обмежені можливості отримувати освіту. Потрібно забезпечити доступ до якісної освіти для цих дітей і молоді;

- медична допомога. Вимушені переселенці можуть мати обмежений доступ до медичних послуг, потребувати невідкладної допомоги, психологічної підтримки та інших медичних послуг;

- вимушені переселенці часто знаходяться в новому культурному середовищі з різними мовами, традиціями та звичаями. Вони можуть мати складнощі зі впровадженням інтеграції в нове суспільство. Підтримка їхньої соціальної адаптації, включаючи навчання мови та надання інформації про місцеві ресурси, може бути важливою частиною роботи з цими сім'ями.

Так, чутливість до емоційних потреб сім'ї вимушених переселенців і надання психосоціальної підтримки є надзвичайно важливими аспектами роботи з ними.

Виділимо такі підходи, які можуть бути корисними під час роботи з емоційними потребами сімей вимушених переселенців:

1. Створити  безпечне середовище для забезпечення фізичної та емоційної безпеки для сімей. Це може означати забезпечення приватності, конфіденційності та дотримання культурних норм і цінностей. Створення безпечного простору допоможе сім'ям відчуватися комфортно і довіряти спеціалістам, що надають підтримку.

2. Проявляти емпатію і розуміння до емоцій, які переживають сім'ї вимушених переселенців. Слухати їхні історії, дозволити висловлювати свої почуття і давати підтримку без засудження або нав'язування власних думок. Важливо пам'ятати, що кожен член сім'ї може мати свої унікальні потреби та реакції на стресові ситуації.

3. Проводити просвітницьку роботу з психологічної освіти. Надання сім'ям інформації про емоційні реакції, стресові реакції та можливості для подолання негативних емоцій може бути корисним. Психологічна освіта допоможе сім'ям розуміти свої емоції, розвивати стратегії саморегуляції і відновлення після травматичних подій.

4.  Організовувати  групові сесії або роботу психологічних груп для сімей вимушених переселенців. Вони дозволяють сім'ям зустрічатися з іншими, хто переживає подібні труднощі, обмінюватися досвідом  у дискусіях, навчитися навичкам релаксації, вправам на зміцнення самооцінки під час  виконання спільних активностей.

5.  Співпрацювати  з місцевими ресурсами, для  встановлення зв'язку з місцевими організаціями та ресурсними центрами, які надають психологічну підтримку вимушеним переселенцям. Це можуть бути психологи, консультанти, соціальні працівники або групи підтримки. Співпраця з цими організаціями допоможе забезпечити додаткові ресурси та експертну допомогу для сімей.

6.  Забезпечувати довготривалу підтримку і стежити за їхнім емоційним станом протягом тривалого періоду. Це може включати регулярні зустрічі, перевірку та оцінку їхнього добробуту, а також надання додаткових ресурсів у разі потреби.

Робота з емоційними потребами сімей вимушених переселенців вимагає великої чутливості, терпіння та сприйнятливості до культурних різниць. Вона може бути важкою, але надзвичайно важливою для  допомоги сім'ям під час  відновлення та  адаптування до нового життя після вимушеного переселення.

Проблема соціалізації сімей вимушених переселенців може виникати внаслідок різних факторів, які впливають на їх адаптацію до нового середовища. Розглянемо їх.

Культурний шок - це нормальна реакція людини на життя в незнайомому середовищі з іншою культурою. Для багатьох вимушених переселенців це додаткове джерело стресу та тривоги. Однією з головних причин культурного шоку є втрата звичних соціальних ролей та статусу. У новій країні доводиться заново визначатись та будувати мережу стосунків. Це викликає почуття невизначеності. Іншою проблемою є мовний бар'єр. Коли мова є основним інструментом спілкування, мовна неграмотність створює додаткові перешкоди у повсякденному житті.

Відсутність підтримки. Вимушені переселенці часто втрачають підтримку своїх родинних та соціальних мереж, коли залишають свою батьківщину. Це може призвести до відчуття самотності та відчуження, що ускладнює процес соціалізації.

Економічні труднощі. Вимушені переселенці часто стикаються з економічними труднощами в новому місці проживання. Вони можуть мати обмежені можливості знайти роботу або отримувати високу якість освіти. Економічна нестабільність може вплинути на їх здатність взаємодіяти з місцевими жителями та включитися в нову соціальну спільноту.

Травми та стрес. Багато вимушених переселенців переживають травматичні події, що спричинили їх переселення. Це можуть бути війна, конфлікти, природні катастрофи тощо. Крім того, що травматичні переживання негативно впливають на психологічний стан переселенців, вони ще можуть  ускладнити їх процес соціалізації.

Заклади освіти  відіграють велику роль щодо  надання психосоціальної підтримки дітям та їх сім’ям з числа вимушених переселенців. Для розв’язання проблеми соціалізації цих родин  проводиться комплекс заходів:

1. Оцінка потреб та труднощів  сімей вимушених переселенців.

2. Спостереження за  кожною дитиною із  ВПО, звертати увагу на їхні академічні, соціальні та емоційні потреби.

3. Створення програми підтримки та адаптації, які спрямовані на підтримку соціальної взаємодії та розвиток комунікаційних навичок.

4. Корекційно-розвиткова та профілактична робота з дітьми, які мають труднощі в адаптації та соціалізації  включає:

- навчання функціональним навичкам взаємодії  з  людьми;

 - тренування соціальних навичок, таких як встановлення зорового контакту, чергування та початок розмови тощо;

- моделювання відповідної соціальної поведінки, запобігання соціально неприйнятній поведінці та надання можливостей для соціальної взаємодії;

- використання ефективної  копінг-стратегії (пошук шляхів вирішення ситуації та пошук соціальної підтримки) та відмова від уникання (впадати у відчай, «тікати» у хворобу, звинувачувати інших, виявляти агресію, вживати наркотики або алкоголь);

 - використання історій або візуальної підтримки, щоб допомогти дітям зрозуміти соціальні ситуації та надати змогу передбачати все, що відбувається у навколишньому середовищі;

- розвиток керованої поведінки для профілактики конфліктної та постконфліктної ситуації;

- використання елементів ігрової терапії та активних інтерактивних методів. Гра додатково залучає дітей у процес навчання та розвитку, розвиває соціальні навички, сприяє емоційному виразу та створює сприятливу атмосферу для взаємодії з іншими;

- заняття з елементами арт-терапії, які допоможуть  подоланню емоційної нестабільності, формуванню позитивної Я - концепції, підвищенню впевненості в собі, зниженню тривожності тощо;

- опанування навичок самоконтролю та засобу релаксації; розвиток емоційної   стійкості та  стійкості до стресу тощо.

5. Створення сприятливого соціально-психологічного клімату в класі для адаптації нових учнів — ВПО.

6.  Організація консультаційної та просвітницької роботи для батьків з сімей ВПО включає:

- психологічна підтримка: інформація про доступні ресурси для психологічної підтримки батьків ВПО та їх дітей;

- профілактика посттравматичних стресових розладів;

- можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи, у зв’язку з ними,   як це відображається в поведінці дитини;

- інформування про особливості виховання дітей ВПО: обговорення викликів, з якими стикаються батьки ВПО у процесі виховання своїх дітей;

- розвиток позитивних стосунків: поради щодо підтримки добрих стосунків між батьками та дітьми;

- важливість активної участі у шкільному житті своїх дітей;

- надання доступу до психологічної підтримки для переселенців, які можуть пережити травматичні наслідки переселення. Це може включати індивідуальні консультації, групові сесії та психологічні програми для подолання стресу та травми тощо.

7.Організація  роботи вчителів з учнями та їх батьками з сімей ВПО має напрямки:

- формування важливості партнерства між школою та родинами, вигоди від співпраці для успішності учнів;

- адаптація учня до навчання у новому освітньому середовищі;

- створення позитивної психологічної атмосфери для формування оптимістичного напрямку при навчанні;

- допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

- проведення тренінгів для вчителів з питань культурної чутливості та вміння працювати з сім’ями  з різних культур й адаптуватись до їхніх потреб;

- підготовка до складнощів та конфліктів: навички вирішення конфліктів, робота з недовірою або незгодою родин;

- надання підтримки та консультацій педагогам у складних взаємодіях з родинам;

- використання технологій для забезпечення зв'язку: створення віртуальних платформ для спілкування та обміну інформацією між вчителями та сім'ями тощо.

8.Створення шкільних клубів та гуртків, які сприятимуть інтеграції та розвитку нових стосунків.

9.Співпраця з фахівцями з психічного здоров’я та організаціями, які мають досвід роботи з вимушеними мігрантами, має важливе значення для надання підтримки з урахуванням культурних особливостей та інформації про травми.

Висновки. Отже, стосовно роботи з сім'ями вимушених переселенців в умовах війни в Україні,  можна зробити наступні висновки.

Важливо забезпечити цілісність та соціально-психологічний захист уразливих категорій переселенців, зокрема - дітей. Необхідно налагодити ефективну систему надання гуманітарної, медичної, психологічної допомоги переселенцям на місцях їх перебування. Важливим є включення сімей переселенців до місцевого суспільства, зокрема шляхом надання робочих місць та доступу до освіти/послуг. Формування в них позитивної мотивації до подолання проблем своєї адаптації до нових умов життя. Доцільно проводити інформаційні кампанії для населення, спрямовані на поширення толерантності та підтримки переселенців. Подальші дослідження дозволять краще зрозуміти наслідки війни для сімей та розробити більш ефективну систему надання допомоги. Державним інституціям, громадським організаціям, волонтерам  необхідно об'єднати зусилля для підтримки сімей переселенців у цей важкий період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Демчук К.Є. Основи соціального супроводу біженців та переселенців / К.Є. Демчук. - К.: ТОВ "Видавництво Європейський університет", 2021. - 192 с.

2. Психологічна адаптація вимушених переселенців: посібник / За ред. С.Д. Максименка, І.О. Грицини. - Харків: Ла Страда-Україна, 2020. - 208 с.

3. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу. Навчально-методичний посібник. / Андрєєнкова В. Л., Войцях Т. В., Гриців І. П., Мельничук В. О., Сабліна Н. О., Флярковська О. В., Харьківська Т. А. – К., 2023. – 149 с.

4. Робота соціального працівника з вимушено переміщеними особами: посібник / Упор. Т.М. Пташник. - Харків: Ла Страда-Україна, 2021. - 176 с.