Нелюбіна Ю. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

 

Нелюбіна Юлія

м. Нікополь, Дніпропетровська область 

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

Розкрито вивчення й аналіз дослідження вітчизняних і зарубіжних напрацювань з питань освітнього менеджменту в умовах воєнного стану, що ототожнюється з антикризовим управлінням.  Розкрито сутність управління закладом дошкільної освіти у воєнний період, з акцентом на соціально-психологічну підтримку учасників освітнього процесу.

Ключові слова: управління, антикризове управління, освітній менеджмент, психоемоційний стан, соціально-психологічна підтримка.

The article reveals the study and analysis of domestic and foreign developments in the field of educational management in the conditions of martial law, which is equated with anti-crisis management. The essence of managing a pre-school education institution during the war period with an emphasis on social and psychological support of participants in the educational process is revealed.

Keywords. Management, anti-crisis management, educational management, psycho-emotional state, social and psychological support.

Keywords: management, anti-crisis management, educational management, psycho-emotional state, social and psychological support.

 

Вступ. Війна в Україні стала рушійною стихією, що негативно вплинула на суспільство й спричинила кризу в економічній, політичній та соціальній сферах, зокрема в освітній галузі. Це стало поштовхом до серйозних змін у напрямку пристосування закладів освіти до нових викликів, з метою збереження мережі здобувачів освіти для гарантії права на якісну освіту під час війни, а також педагогічного потенціалу для надання освітніх послуг. За таких умов управління закладом освіти не може залишатися шаблонним та набуває ознак антикризового. Ефективність модернізації зазначеного напряму залежить від управлінського аспекту, а саме від професійних якостей керівника, орієнтованого на демократичні принципи управління закладом освіти.

Вивчаючи проблему управління закладом освіти в умовах воєнного стану наштовхуємось на дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, які відкривають сутність і завдання антикризового управління. Серед дослідників проблеми слід згадати І. Ансоффа, Л. Бляхмана, О. Кавтиш, О. Карпенко, І. Коляденко, Т. Сорочан, І. Усіка. За їх переконаннями: «правильне застосування технології антикризового управління може забезпечити протидію негативним тенденціям, допомогти подолати кризу. І навпаки, бездіяльність, очікування того, що всі проблеми будуть вирішуватись самі по собі, може спровокувати значне погіршення наслідків кризи» [5]. На думку Л. Карташової, М. Кириченко, Т. Сорочан постійний моніторинг стану антикризового управління є основою для розроблення нових управлінських, фінансових і маркетингових стратегій, посилення роботи з персоналом, забезпечення прозорості управління, узгодженість інтересів, вироблення пріоритету, координація дій. Науковці вважають період антикризового управління поштовхом до розвитку у провадженні освітньої діяльності[3].

Цікаві думки стосовно особливостей освітнього менеджменту висувають Л. Вознюк та О. Доброгорський. У науковій статті «Особливості освітнього менеджменту в умовах воєнного стану» науковці підтримують думку колег та стверджують, що війна або надзвичайна ситуація дозволяє згуртувати педагогічний колектив на вирішення складних завдань, що визначені місією закладу освіти [2].

Отже, аналіз вивчення першоджерел теоретичних засад управління закладом освіти в умовах антикризового управління досліджено багатьма зарубіжними та вітчизняними науковцями, які обґрунтовують загальну думку про те, що антикризове управління є поштовхом до модернізації та розвитку закладу освіти. Проте, слід звернути увагу на головний важіль проблеми освіти – це психоемоційний стан учасників освітнього процесу.

Мета дослідження полягає у визначенні ефективних форм соціально-психологічної підтримки учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу. Збереження гарантії права на освіту під час війни залишається вкрай актуальною та важливою проблемою, яка потребує узгоджених зусиль як влади, так і суспільства [4]. На державному рівні визначено важливість забезпечення психологічно комфортного освітнього середовища та якісного освітнього процесу для дітей, які мають психологічну травму, надання компетентнісної підтримки педагогічним працівникам щодо роботи з дітьми з психологічною травмою, забезпечення підтримки педагогічних працівників та залучення батьків до освітнього процесу [1, с. 13]. Тому, поряд із низкою питань, які потребують негайного вирішення, критичним є забезпечення психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу для подолання емоційного й психологічного впливу війни, адже психологічний стан учасників освітнього процесу є однією із серйозних проблем на шляху до вирішення окреслених завдань.

В умовах сьогодення заклади освіти безпосередньо набули статусу осередків психологічного захисту та соціальної адаптації для вимушено переміщених родин, родин військовослужбовців та таких, що постраждали внаслідок воєнних дій. Виникла проблема спроможності педагогічних працівників у наданні психологічної підтримки дітям та їх сім’ям. Значну допомогу у формуванні компетентностей педагогів щодо здатності здійснювати психологічну підтримку дітей забезпечує проєкт, ініційований О. Зеленською та Міністерством освіти і науки України, що передбачає курс підвищення кваліфікації для освітян «Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час та після завершення воєнних дій». Проходження курсу стало важливим інструментарієм у гарантуванні ефективності кадрової політики щодо забезпечення закладу фахівцями для захисту психологічного благополуччя дітей та їх сімей. Подібні навчання плекають власну резилентність як один із методів подолання згубних наслідків війни, допомагають розвивати її у дітей та родин.

Психологічний стан учасників освітнього процесу залежить від низки чинників, одним із яких є безпекова ситуація у місці їх безпосередньої локації. Головним завданням керівників закладів освіти є збереження фізичного і психічного життя усіх учасників освітнього процесу. Особливої актуальності це питання набуває, коли заклад освіти розташований на території активних бойових дій, де люди постійно перебувають під обстрілами.

У такій ситуації психоемоційний стан учасників освітнього процесу напружений та критично нестабільний. Часто-густо доводиться не тільки мотивувати їх до виконання трудових функцій, а насамперед допомогти стабілізувати їх власне емоційне самопочуття, знизити стресовий стан для запобігання його наслідків. Налагодити продуктивну діяльність у таких умовах можливо лише на засадах попередньо проаналізованої та розробленої власної стратегії, інституційної, організаційної, психо-педагогічної готовності до забезпечення реабілітаційної функції та функції психологічного захисту [4].

Ретельне самовивчення особливостей освітнього управління в умовах війни у поєднанні з пошуком нових підходів стало поштовхом до розуміння збереження духовного єднання, згуртованості колективу єдиною метою – наближення Перемоги. Як відомо, фізіологічний аспект цілеспрямованої діяльності людини, її трудові функції є соціальними за своєю природою та направлені на створення соціальних цінностей. Спільна праця об’єднує колектив людей; сприяє комунікації та відволіканню від негативних думок, переживань; спонукає до усвідомлення власної соціальної значущості; розвиває почуття причетності до організації, розуміння особистого внеску в реалізацію стратегічних цілей. Волонтерська діяльність у поєднанні з педагогічною стала дієвим методом у забезпеченні соціально-психологічної підтримки учасників освітнього процесу. Об’єднані спільною метою дорослі та діти є справжньою ланкою формування громадянської позиції, соціальної єдності. Особливий позитивний вплив на психоемоційний стан учасників освітнього процесу має визнання результатів їх діяльності, участь у національних конкурсах, марафонах, благодійних акціях, що засвідчені низкою подяк та дипломів, а найбільше – щирими словами вдячності наших воїнів.

Особливо психологічно вразливими є діти. Життя дітей на території, де ведуться бойові дії, знаходиться під постійною загрозою, а їх психологічний стан стабільно напружений. Правильно організований освітній процес є не тільки методом опосередкованого навчання та розвитку дітей, а й технологією налагодження соціально-психологічного контакту. Освіта дітей дошкільного віку, зокрема у дистанційній формі, залежить від партнерської взаємодії педагогів і батьків. Тому маємо розглядати психологічну готовність до навчання дітей через призму психоемоційного стану батьків та педагогів.

Для зменшення соціально-психологічної бар’єрності, сприянні обізнаності батьків та дітей з питань психологічної та соціальної підтримки доцільно надавати консультативну допомогу для психологічної та соціальної просвіти батьків. У залежності від ситуації, інформування батьків здійснюється загальноколективно, підгрупами, індивідуально. Будь-які комунікації з родинами відбуваються з повагою, незалежно від відмінностей у поглядах, цінностях, переконаннях.

Ефективною платформою для отримання корисної інформації з різних питань, зокрема психологічної допомоги, вирішенні питань, пов’язаних зі змінами соціального статусу учасників освітнього процесу, є сайт закладу, де інформація постійно оновлюється й доповнюється.

Підсумовуючи сказане, підкреслимо, що провідною в умовах антикризового управління є мотиваційна функція керівника, яка відіграє основну роль в забезпеченні ефективності продуктивної діяльності всього колективу. Правильно побудована стратегія, що полягає у створенні сприятливого психосоціального клімату сприяє партнерській взаємодії, взаємодовірі та підтримці.

Висновки. Практичний досвід, знання теорії і практика управлінської діяльності закладом дошкільної освіти дозволяє прийти до остаточного висновку, що управління закладом дошкільної освіти в антикризових умовах суттєво відрізняється від стабільного менеджменту. Весь комплекс управлінських функцій вимагає від керівника ухвалення нестандартних рішень, постійного моніторингу стану дисбалансу, розроблення нових стратегій, посилення роботи з персоналом, ухвалення складних управлінських рішень в умовах обмежених фінансових ресурсів тощо. За таких умов посилюється необхідність діяти швидко, своєчасно, компетентно, відповідально.

Проте, створення сприятливого соціально-психологічного середовища, адаптованого до потреб усіх учасників освітнього процесу, збереження гарантій права на освіту, а головне – розуміння власної спроможності зробити внесок у розв’язанні глобальних проблем суспільства, визначених на рівні держави, є основним методом подолання психоемоційного напруження учасників освітнього процесу, зміцнення стресостійкості, а також формування соціальної згуртованості та комунікації між усіма суб’єктами освітньої ланки.

Список використаних джерел

1. Бажаєнко Є. В.,Єресько О. В., Рогова В. Б. Освіта України в умовах воєнного стану. Інноваційна та проєктна діяльність : наук.-метод. посіб / за заг. ред. С. М. Шкарлета. Київ-Чернівці : Букрек, 2022. 140 с.

2.  Вознюк Л., Доброгорський О. Особливості освітнього менеджменту в умовах воєнного стану. Вісник Дніпропетровської академії неперервної освіти. Публічне управління та адміністрування. 2022. № 1. С. 48-54.

3.  Карташова Л. А., Кириченко М. О., Сорочан Т. М. Антикризовий менеджмент. Підвищення кваліфікації. Вісник НАПН України. 2020. № 2 (1) URL : http://surl.li/kaidf (дата звернення: 19.03.2024).

4.  Костюніна Ю. О. Особливості управління освітою в умовах воєнного стану. Ефективність державного управління. 2023. Вип. 1/2 (74/75). С. 42-45. URL : https://epa.nltu.edu.ua/Archive/74/s7.pdf (дата звернення: 17.03.2024).

5.                 Сорочан Т. М. Антикризові поради керівникові навчального закладу. Управління освітою. 2009. № 11. С. 3-5.