Котух О. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ТРАВМАТИЧНУ ПОДІЮ

 

Котух Олена

м. Київ 

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ТРАВМАТИЧНУ ПОДІЮ

З початком повномасштабного вторгнення РФ, громадяни України опинились в стані невизначеності та незрозумілості власного майбутнього та майбутнього своїх сімей. Під час таких екстремальних ситуацій найбільш уразливою верствою населення справедливо буде назвати дітей. Вони почуваються розгубленими, наляканими, вразливими перед викликами життя. На жаль, в Україні кожна дитина, щодня переживає травматичну подію. Посилаючись на данні Укрінформ з початку повномасштабного вторгнення 1122 дитини отримали поранення. Кількість дітей які залишаються сиротами або потребують батьківського піклування кожного дня зростає. За даними Національної соціальної сервісної служби України у період з 24 лютого 2022 року по 1 квітня 2023 року регіональні служби у справах дітей виявили 8512 дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування в умовах воєнного часу. З них 1476 дітей стали сиротами у зв’язку з обставинами військової агресії рф проти України.

Ключові слова: травматична подія, травматичний стрес, діти, психологічна допомога, реакції на травмівні події.

With the beginning of the full-scale invasion of the Russian Federation, the citizens of Ukraine found themselves in a state of uncertainty and incomprehensibility of their own future and the future of their families. During such extreme situations, it is fair to say that children are the most vulnerable segment of the population. They feel confused, scared, vulnerable to life's challenges. Unfortunately, every child in Ukraine experiences a traumatic event every day. Referring to Ukrinform data, since the beginning of the full-scale invasion, 1,122 children have been injured. The number of children who remain orphans or need parental care is increasing every day. According to the National Social Service of Ukraine, in the period from February 24, 2022 to April 1, 2023, regional services for children identified 8,512 children who, for one reason or another, were left without parental care in wartime conditions. Of these, 1,476 children became orphans due to the circumstances of the Russian military aggression against Ukraine.

Key words: traumatic event, traumatic stress, children, psychological help, reactions to traumatic events.

 

Вступ. Війна зумовлює численні травматичні події, які впливають на весь спектр контекстуальних, міжособистісних та внутрішньоособистісних сфер дитини. Багато дітей, які стали свідками військових конфліктів, стикалися з багатьма стресовими ситуаціями та втратами, жили в постійному страху за особисту безпеку та безпеку своєї сім’ї, боючись зазнати насильства, страждання через розлуку з членами родини чи навіть смерть близької людини. Їм довелось тікати від війни в більш безпечні регіони своєї країни або навіть іншу країну залишаючи домівки, улюблені речі, друзів, звичний спосіб життя. Всі вони так чи інакше пережили травмівний стрес який без психологічного втручання може призвести до більш серйозних наслідків. Тому, є важливим своєчасне надання психологічної підтримки та профілактики дітям які постраждали від травматичного впливу війни.

Вклад основного матеріалу. Травматичну подію не можна визначити як об’єктивну конкретну подію, а радше як суб’єктивний досвід, визначений травматичним чи нетравматичним через власне його сприйняття, оцінку та інтерпретацію. Травматичний стрес у дитинстві стосується фізичних та емоційних реакцій на небезпечні для життя події або на події, що загрожують фізичній цілісності дитини чи когось критично важливого для неї. Такі події перевищують здатність дитини впоратися зі збудженим почуттям жаху, безсилля та сильного фізіологічного подразнення. Переживання травматичних подій може глибоко вплинути на готовність дитини довіряти іншим людям, на її відчуття особистої безпеки та на ефективність орієнтування в життєвих змінах. Травма часто порушує або руйнує уяву, чи змушує травмованих дітей відчувати, як їхня уява знову повертає їх до небезпеки. Відсутність уяви та здатності уявити зміни в житті означає, що дитині буде складно організувати та змінити щось для себе в майбутньому.

Травми умовно можна поділити на два типи. Перший тип, це - раптова, несподівана, одноразова травматична подія або психологічна травма, що виникла після серії подій. Друга є наслідком різноманітних і повторюваних тривожних переживань у ранньому дитинстві, таких, як погане поводження, жорстоке поводження, експлуатація та насильство, пов’язані з військовими конфліктами. Важкі травми II типу також називають комплексними травмами, які часто супроводжуються серйозними труднощами щодо контролю емоцій і призводять до появи різноманітних і широко розповсюджених проблем, які негативно позначаються на багатьох сферах життя дитини та посилюють ПТСР.

Діти, які потерпіли від війни, мають широкий спектр реакцій на дистрес і стрес. Це специфічні страхи, нав’язлива поведінка, тривалий плач, відсутність інтересу до навколишнього середовища, зміни в поведінці та психосоматичні симптоми [3,4]. Коли діти відчувають стрес у контрольованих дозах і поруч є дорослі, з якими вони почуваються безпечно, які їх розуміють та підтримують, стрес може допомогти дітям розвиватися та перетворюватися на витриваліших людей. Однак, коли реакція на стрес затягується, а дитина не має опікунів, які б додали їй відчуття безпеки та до яких вона могла б звернутися по допомогу, у неї може розвинутися токсичний стрес і навіть розлади, пов’язані зі стресом і травмою, які можуть мати тривалий вплив на її благополуччя.

Спостерігаючи за дитиною, складно вірно розпізнати та оцінити глибину горя або втрати рідної людини, яку вона переживає. Так, як на різних вікових етапах життя реакції на травмівні події різні. Тож, розглянемо симптоми за якими можна зрозуміти чи страждає дитина від наслідків травмуючої події: 1) порушення сну (засинання, протікання сну); 2) схильність до самокопання (зазвичай у поєднанні з гнівом або почуттям провини); 3) погіршення настрою та/або зниження рівня енергії («вигорання»); 4) нез’ясовні страхи та уникаюча поведінка; 5) нез’ясовні фізичні симптоми (біль, запаморочення, проблем зі шлунково-кишковим трактом); 5) конфлікти у соціальному середовищі (родина, друзі, місце навчання, соціальна ізоляція) тощо.

Також, реакція дитини на травматичну подію на кожному віковому етапі різна, наприклад у дітей дошкільного віку це − безпорадність і пасивність, загальні страхи, страх поверенення події, регресивна поведінка, питання безпеки, дитина не розмовляє, проблеми зі сном, несприйняття смерті. У дітей молодшого шкільного віку − нечітке або викривлене розуміння події, почуття власної відповідальності, страх повторення події, переживання події знову, наплив почуттів, проблеми зі сном, побоювання стосовно безпеки, агресивна/невгамовна поведінка, скарги на фізичні симптоми. Діти підліткового віку - відстороненість, сором і почуття провини, самосвідомість, неконтрольована поведінка, страх повторення та реакції на спогади, різкі зміни в міжособистісних стосунках, радикальні зміни у ставленні, передчасний вступ у доросле життя (бажання покинути школу, вийти заміж), труднощі зі сном.

Перша психологічна допомога під час кризи та одразу після неї має зосереджуватися на відновленні зовнішньої та внутрішньої безпеки шляхом надання дітям базової фізичної та емоційної підтримки й опіки. Перша психологічна допомога в основному спрямована на зміцнення психічного благополуччя дитини, почуття спокою та підтримки в подоланні труднощів. З нею розмовляють, заспокоюють, активно слухають та допомагають їй отримати доступ до необхідних послуг. Така підтримка також охоплює включення дитини до наявних систем підтримки та виявлення тих, хто потребує більш спеціалізованих послуг. Принципи надання першої психологічної допомоги слід застосовувати невідкладно після небезпечної та тривожної події.

Для надання екстреної і ефективної психологічної допомоги дитині можна використати модель ізраїльського вченого доктора Моше Фарч «Six Cs»104. В основу цієї моделі покладено шість принципів: (a) «Communication» (комунікація): встановити контакт; (b) «Commitment» (зобов’язання): запевнити дитину, що ви разом із нею і не залишите її; (с) «Сhallenge» (стимуляція): заохочення до ефективних дій; (d) «Cognition» (когніція): розуміння, усвідомлення дій; (і) «Continuity» (безперервність): допомога дитині відновити безперервність подій, розуміння того, що сталося; (f) «Control» (контроль): надання можливості дитині ухвалювати прості рішення [1].

Алгоритм надання першої психологічної допомоги «5В»105, складається з п’яти кроків, під умовною назвою «5В». Це означає: «Впізнати – Визнати – Відреагувати – Відскерувати – Відстежити» Використання методів першої психологічної допомоги залежить від особливостей травматичної ситуації, стану дитини та від підготовки того, хто надає допомогу [2].

Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія (ТФ КПТ) метод у психотерапії, розроблений у США, щоби допомогти дітям впоратися із травмою і зменшити її негативний вплив психічне здоров’я в майбутньому. Він довів свою ефективність у лікуванні симптомів ПТСР та інших симптомів, пов’язаних із травмою. Цей метод годиться для особи, яка страждає від пов’язаних із травмою симптомів, що погіршують її здатність адаптуватися та функціонувати, і яка пережила травматичну подію принаймні за місяць до початку лікування. ТФ КПТ можна підсумувати як структуроване лікування під керівництвом терапевта, що фокусується на травмі та включає три фази. Початкова фаза стабілізації зосереджена на формуванні базових навичок безпеки та емоційної регуляції. Фаза розповіді про травму дає змогу особі поступово глибше зрозуміти свій травматичний досвід, що веде до кращого розуміння себе. Фаза інтеграції та консолідації узагальнює нові навички та розуміння з метою встановлення довірчих відносин і збереження відчуття безпеки в житті [2].

KIDNET був розроблений для неповнолітніх, які постраждали від багаторазового та постійного впливу травматичних стресових факторів, таких як жорстоке поводження, соціальна несприятливість та/або повторний досвід організованого насильства. У KIDNET клініцист і дитина разом створюють часову шкалу, яка веде до того, що дитина отримує письмову розповідь (наратив) про своє життя наприкінці втручання. Дитину просять відтворити як позитивні, так і негативні життєві події на біографічній шкалі, використовуючи квіти для представлення позитивного досвіду (радості, досягнення, важливих людей) і камінці для представлення негативного досвіду (жаху, смутку, втрати) «Часова шкала KIDNET Carol Westby». Було показано, що KIDNET зменшує тривогу та симптоми ПТСР у дітей, які зазнали травматичних події, включно з дітьми з розладами спектру аутизму та з інтелектуальними порушеннями [5].

Висновки. Тривалі конфлікти, такі як війна, впливають на психічне благополуччя дітей, викликаючи значний дистрес і типові симптоми посттравматичного стресу (ПТС). Окрім того, часто розвиваються неспецифічні поведінкові та емоційні реакції. В цій статті зроблений перелік симптомів/реакцій для визначення того, чи переживає дитина травматичну подію. А також представлений короткий аналіз терапевтичних заходів для ефективної психологічної допомоги дітям які страждають від травматичної події.

Список використаних джерел

1. Гальцева Т.О. Сучасні моделі психологічної допомоги особистості, що переживає травматичну подію. Актуальні питання надання психологічної допомоги в системі освіти під час воєнного стану: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 24 лист. 2022 р.). Дніпро, 2022. С. 10-13.

2. Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події : навч.-метод. посіб. /за заг. ред. О. Калашник. – Київ: 2022. 104с. https://rm.coe.int/manual-for-psychologists-web/1680a9754f

3. Pfeiffer E., Sukale T., Muller L. R. F., Plener P. L., Rosner R., Fegert J. M., Sachser C., Unterhitzenberger J. The symptom representation of posttraumatic stress disorder in a sample of unaccompanied and accompanied refugee minors in Germany: a network analysis. Eur J Psychotraumatol. 2019. 10(1). Р. 1675990.

4. Shaw J.A. Children exposed to war/terrorism. Clin Child Fam Psychol Rev. 2003. 6(4). Р. 237-246..

5. Schauer M., Neuner F. & Elbert T. (2017) Narrative Exposure Therapy for Children and Adolescents (KIDNET). Evidence-Based Treatments for Trauma Related Disorders in Children and Adolescents. 2017. P.227-250.