Байдик В., Кечик О. СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ РОДИН ВПО В УМОВАХ ВІЙНИ: МОЖЛИВОСТІ ОСВІТИ

 

Байдик Віта

м. Ірпінь, Київська область

Кечик Ольга

м. Кременчук, Полтавська область

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ РОДИН ВПО В УМОВАХ ВІЙНИ: МОЖЛИВОСТІ ОСВІТИ

У період війни, яка триває в нашій країні, складні та многогранні проблеми постають перед родинами ВПО, оскільки в умовах невизначеності їм доводиться переживати стрес від вимушеної зміни місця проживання та пристосувати свій спосіб життя до нових умов. Посильний вклад у вирішення питань соціальної адаптації родин внутрішньо переміщених осіб можуть зробити заклади освіти завдяки впровадженню в освітній процес додаткових курсів, програм тощо.

Ключові слова: внутрішньо переміщена особа, соціальна адаптація, інтеграція, курс за вибором, громадянська освіта.

The complex and various problems are faced with the families of internally displaced persons during the war period in our country because they have to experience the stress of a forced change of residence and adapt their lifestyle to new conditions of uncertainty. Educational institutions can make a significant contribution to solution for issues of social adaptation of families of internally displaced persons thanks to the additional courses, programs, etc.

Keywords: internally displaced person, social adaptation, integration, elective course, civic education.

Вступ. Термін ВПО (далі – внутрішньо переміщена особа) з’явився в нашій мові та українському законодавстві ще у 2014 році, з початком окупації частин Луганської та Донецької областей. Нова, значно потужніша хвиля вимушеного переселення, спричинена повномасштабною війною, почалась з лютого 2022 року, коли мільйони людей з різних регіонів нашої країни були змушені покинути свої домівки. Після повномасштабного вторгнення РФ кількість переселенців в Україні збільшилася в десятки разів, чисельність та склад ВПО постійно змінюються.

Повномасштабна війна триває вже понад два роки. На відміну від попередніх процесів внутрішньої міграції та інтеграції в нові громади своєї країни, значна кількість родин виїхали в безпечні країни за кордон. Усі ці люди вимушені відновлювати своє життя та побут в нових умовах і проходити складний процес адаптації. Дехто проходить цей процес уже вдруге, але від того він не стає легшим.

Ця проблема потребує особливої уваги, регулярного обговорення та розробки ефективних інструментів на державному та локальному рівнях. Освіта як складова в розвитку демократичного суспільства має також свої ресурси та можливості.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до енциклопедії сучасної України «адаптація» (лат. adaptatio, від adapto – пристосовую) – процес пристосування об’єкта. По суті, адаптація тісно пов’язана з процесом соціалізації, інтеріоризації норм та цінностей нового соціального середовища, способів предметної діяльності, форм соціальної взаємодії. Адаптація психологічна – сукупні властивості індивіда, що характеризують його стійкість до умов середовища та рівень пристосування до них; результат такого пристосування [1].

У дослідженнях Міжнародної організації з міграції (МОМ) зазвичай зазначається, що соціальна адаптація ВПО – це процес адаптації людей, які були змушені покинути своє місце проживання через конфлікти, насильство, природні катастрофи чи за інших подібних причин, до нового соціального та культурного середовища. Можна говорити про те, що цей процес є безперервним протягом усього життя. Соціальна адаптація тісно пов’язана з інтеграцією особистості в систему соціально-психологічних зв’язків та стосунків, що виникають у новому соціальному середовищі життєдіяльності як дорослої людини, так і дитини. І безумовно, соціальна адаптація тісно пов'язана з психологічною.

Чимало громадян, хто втратили своє житло, вирішують залишатися на тривале або постійне проживання у нових для себе територіальних громадах. Притік переселенців у громади по всій країні створив додатковий тиск на місцеві бюджети та соціальну інфраструктуру. Це створює численні проблеми, які ВПО та громади, що їх приймають, повинні долати разом.

Сприяння адаптації ВПО на новому місці проживання та інтеграція ВПО в нових громадах, є стратегічними цілями відповідно до Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року [3].

Соціальна адаптація дітей до нового середовища є одним із найважливіших складників адаптації всієї переміщеної родини за місцем переселення. Майже всі батьки в першу чергу турбуються про комфорт та захист своєї дитини. Як моя дитина буде почувати себе серед незнайомих людей, як вчителі включать її в освітній процес, чи не будуть інші цькувати мою дитину, виділяти її з-поміж інших учнів як «жертву», як дитину мотивувати вчитися – це лише частина питань, якими переймаються батьки.

Однією з важливих умов адаптації дитини з числа родин внутрішньо переміщених осіб є їх свідома діяльність, яка передбачає безперервний обмін із новим соціальним оточенням, приймаючою громадою. Треба зазначити, що процес соціальної адаптації до певного середовища є двостороннім. Тобто, соціальна адаптація є взаємозумовленим впливом дитини та її соціального оточення, а отже, успішність адаптації залежить не лише від індивідуально-психологічних особливостей особистості дитини, але й від готовності нового соціального оточення до сприйняття такої дитини. У цьому сенсі варто зазначити, що величезний потенціал впливу одразу на дитину та на соціальне оточення, в якому вона перебуває більшість часу, має освіта. Зрозуміло, що процес адаптації не може бути швидким та легким, тому всі цілеспрямовані дії та підходи суспільства для сприяння інтеграційному процесу родин внутрішньо переміщених осіб маємо використовувати. Здебільшого ці заходи доволі стандартні і мають мало інтеграційних ознак: роздача подарунків та гуманітарної допомоги, театральні вистави, святкові ігри чи конкурси, фізичні простори взаємодії тощо.

Для ефективної роботи та більш глибинного процесу важливе не так матеріальне наповнення процесу адаптації, як формування компетенцій, цінностей та життєвих пріоритетів.

Розглянемо як один з прикладів такої дії організацію та проведення уроків громадянської освіти в школі, зокрема, впровадження курсу за вибором «Навчаємось жити в громаді».

На уроках громадянської освіти, часто прямо чи опосередковано, ми торкаємося політичної ситуації в країні та світі. На таких уроках діти навчаються принципам та видам залученості громадян в суспільних та політичних процесах. Запит на громадянську освіту серед молоді є і щороку зростає. Якщо дуже просто – громадянська освіта навчає як комфортно та успішно жити у соціумі (громаді) та ефективно взаємодіяти з іншими його членами.

Активна участь молоді у громадському житті – один із чинників розвитку демократичного врядування, тому особливу увагу в територіальних громадах слід звернути саме на розвиток спроможності молоді до такої активності. Для цього слід відійти від усталеного підходу до громадянської освіти в школах і організувати освітній процес довкола принципу «навчання через участь» [2].

Курс за вибором «Навчаємось жити в громаді» спрямований на формування ключових компетентностей, які необхідні кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності. Курс розроблено для учнів 8 (9) класів закладів загальної середньої освіти і схвалено для використання в освітньому процесі у відповідності до мети повної загальної середньої освіти, визначеної п. 12 Закону України «Про освіту».

Завдання курсу багатогранні та актуальні, завдання та вправи розвивають навички та вміння, необхідні для ефективної участі у житті громади. Про що цей курс? Про те, як навчитися жити у громаді. Як порозумітися місцевим мешканцям та родинам внутрішньо переміщеним. Як використати потенціал (знання, уміння, навички тощо) для потреб розвитку територіальних громад, де зараз проживають переміщені родини.

Учнівська молодь – це наше майбутнє, тому саме, цей курс вмотивовує та навчає учнів до активної громадянської участі на місцевому рівні. Відбувається ознайомлення з аспектами життєдіяльності громади, підвищення обізнаності щодо структури і механізмів здійснення місцевого самоврядування та набуттю практики демократичної участі у житті закладу освіти та громади.

Висновки. Протягом ціх років, коли триває війна, значна частина внутрішньо переміщених осіб визначилась із власним місцем проживання, певна кількість з них за жодних обставин не збирається повертатися до попереднього місця проживання. Завдання суспільства під час війни – поєднати потенціал людей, які приїжджають в громади з можливостями тих населених пунктів. Соціальна адаптація внутрішньо переміщених осіб у нових для них територіальних громадах є важливою передумовою для належного забезпечення їхніх прав у найближчому майбутньому, а також чинником громадянської єдності. Саме діти є ключем до інтеграції батьків, стимулом залишитися в цій громаді та стати повноправними її жителями. Адже демографія має величезний вплив на економіку громади. Варто системно підходити до розробки інтеграційних заходів. Освітні заклади також активно долучаються до цих процесів через формування у дітей громадянських та соціальних компетентностей.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія сучасної України URL: https://esu.com.ua/article-42642 (дата звернення 09.04.2024).

2. Навчаємось жити в громаді: Програма курсу за вибором для учнів 8(9) класів закладів загальної середньої освіти URL: https://decide.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/29_07_22-kurs-navchayemos-zhyty-v-gromadi_imzo.pdf (дата звернення 09.04.2024).

3. Про схвалення Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2023–2025 роках: Розпорядження КМ України від 7 квітня 2023 р. № 312-р URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/312-2023-%D1%80 (дата звернення 09.04.2024).