Сухомлинська О. ВІДВІДУВАННЯ В. СУХОМЛИНСЬКИМ СИСТЕМИ УРОКІВ ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

 

Сухомлинська Ольга

м. Київ

ВІДВІДУВАННЯ В. СУХОМЛИНСЬКИМ СИСТЕМИ УРОКІВ ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Розглянуто спосіб здійснення В. Сухомлинським аналізів системи уроків учителів керованої ним школи; надано опис відвіданих ним занять у різних класах, названо педагогічні твори, в яких він розкриває свою методику.

Ключові слова: В. Сухомлинський, учитель, відвідування уроків, спостереження, аналіз.

Sukhomlynska Olha

Kyiv

VISITING THE LESSON SYSTEM BY V. SUKHOMLYNSKYI AS A MEANS OF IMPROVING THE EDUCATIONAL PROCESS IN A SECONDARY SCHOOL

The method of conducting analyses of lesson systems by V. Sukhomlynskyi in the school under his management is considered. A description of the lessons he visited in various classes is provided, along with references to pedagogical works where he elaborates on his methodology.

Keywords: V. Sukhomlynskyi, educator, lesson visits, observation, analysis.

Уперше думки В. Сухомлинського про важливість відвідування уроків зустрічаємо в матеріалах його дисертації «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи» (захист 1955 р.), що свідчить про використання цього засобу від самого початку його роботи директором Павлиської школи і впродовж усіх наступних років, аж до 1970 р. (останній запис – 09.04.1970). Матеріали спостережень містилися в «Книгах аналізу відвіданих уроків» – «канцелярських» зошитах формату А4 обсягом більше двохсот сторінок. Їх загальна кількість – більше п’ятдесяти, що свідчить про постійну і системну роботу директора школи в цьому напрямі. Майже всі вони зберігаються у Педагогічно-меморіальному музеї В. О. Сухомлинського в Павлиші, лише декілька залишилося в сімейному архіві. На їх основі й підготовлено цей текст.

У книзі з відвідування один урок, переважно, заповнює один лист (дві сторінки) формату А4, списаний дрібним, але розбірливим почерком. Він має заголовок, наприклад: Аналіз системи уроків в 1-му класі (учитель – (прізвище), дата проведення). Нижче заголовку сторінку поділено на дві частини: зліва – тема уроку, перелік питань, які мають розглядати на уроці. Ця частина сторінки, зазвичай, менш заповнена. Права частина – це власне аналіз методики проведення вчителем уроку, спостереження за роботою учнів, їхнім зовнішнім виглядом, зауваження і нотатки, думки, які виникали в ході уроку. Вона здебільшого повністю заповнена, записи продовжуються у деяких випадках на зворотному боці листа. Інколи думки, зауваження, які він найперше хотів підкреслити, написані червоною ручкою.

В. Сухомлинський практикував відвідування в середньому 6–8 уроків підряд у одного вчителя з аналізом кожного уроку, який містився на одному листі. Після цього слідувала окрема сторінка під назвою: «Загальні висновки, поради, рекомендації, зауваження», присвячена аналізу системи відвіданих уроків, який складався з 8–9 пунктів. Упродовж одного року він відвідував уроки 6–8 вчителів.

Система відвідування проводилася з різними цільовими установками:

-          ознайомитися з роботою молодих учителів, малодосвідчених, яким потрібна конкретна допомога;

-          більш ґрунтовне вивчення роботи досвідчених вчителів;

-          глибоке проникнення в сутність навчально-виховного процесу, який проводить учитель на уроці;

-          спостереження за процесом навчання;

-          вивчення кожної дитини, її індивідуальної роботи, а також роботи всього класу.

-          Отже, на які моменти звертав особливу увагу Василь Олександрович:

-          визначення мети уроку і підпорядкування їй усієї роботи, тобто змістове наповнення уроку;

-          організацію учнів на уроці, їхню націленість на працю;

-          відповідність застосовуваних методів темі уроку;

-          уміння вчителя забезпечувати активну діяльність, пробуджувати інтерес у дітей впродовж усього уроку;

-          спроможність протягом уроку оцінювати знання, уміння і навички дітей і відповідно діяти;

-          здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів:

-          уміння вчителя створювати спокійну, робочу атмосферу.

Педагог звертав виняткову увагу на культуру мовлення вчителя (і тут він був безжалісний і безкомпромісний у випадках неграмотного мовлення) і культуру мовлення школярів. Записував на лівій, мало заповненій частині сторінки неправильно вжиті слова і речення як учителя, так і учня.

Аналіз відвідувань В. Сухомлинським уроків учителів свідчить про те, що він узагальнював такі моменти:

-     як у дитини відбувається процес мислення, думання, його інтенсивність і яка роль учителя у цьому;

-  як учитель керує процесом навчання у переході від конкретного до абстрактного (а цей перехід є обов’язковим для розгортання процесу мислення).

Тобто, педагог зосереджує свою увагу на послідовності розумової діяльності школярів на уроці, яка залежить від організації неперервної мотивації учнів до самостійного мислення. Це він перевіряє, судячи з аналізів уроків учителів, на вмінні учня читати текст (на уроках читання, літератури), а також математичні вміння (розв’язування задач) під час вивчення предметів математичного циклу. Його хвилює, чи вміє учень достатньо швидко читати/рахувати й одночасно думати, а в основній школі – й одночасно записувати. В. Сухомлинський наполягає, що думання вкупі з читанням/розв’язуванням задач, тобто новою інформацією, має викликати у дитини зацікавленість, запитання різного роду. Він спостерігає, чи відбувається активна розумова праця на уроці, чи «здобуваються» знання; чи прослідковуються смислові зв’язки між окремими завданнями, що виконують діти; чи зав’язуються, як він називав, «вузлики» знань» [3, с. 564]; чи спрямована робота вчителя на самостійну роботу учня, його активність. Чи навчає вчитель дітей «умінню вчитися», під яким розумів спостереження явищ навколишнього світу, думання, висловлювання думки, порівняння, співставлення.

Аналізуючи уроки вчителів, Василь Олександрович виступав не лише як директор-організатор навчального процесу, а як творча особистість, учитель-мистець, саме про такого вчителя писав педагог 1920-х років Яків Мамонтів [2]. В. Сухомлинський не лише висловлює свою точку зору на те, що відбувається в класі, а й занотовує, як сам подав би той чи інший матеріал. У текстах відвідувань досить часто зустрічається «я б робив би так» і далі пише, як саме. Наприклад, на уроці читання і розвитку мови (1-й Б клас, запис від 1.04.1969, с. 1) розмірковує щодо запропонованого вчителькою вірша:

Спіють груші по садах

Відлітать зібрався птах;

Отже в нас в країні рад

Кожна школа – ніби сад.

В. Сухомлинський цитує його і зазначає: «Навіщо брати для заучування такий слабкий вірш? Ніякого змісту, ніякої логіки. Схоже на поговірку: на городі бузина, а в Києві дядько. Замість вивчення вірша краще було б скласти речення «Ранковий вітер колише гілочку дуба. На гілочці сидить горобець. Він радісно щебече». А вірш зараз взяти б такий:

Висне небо синє

Синє та не те.

Світить та не гріє

Сонце золоте…» [1]

(У В. Сухомлинського автор не зазначений, це рядки з вірша «Осінь» Якова Щогліва (1823–1893).

Наступний приклад: урок української мови в 7-му Б класі (запис від 20.10.1969, с. 79). Тема уроку: Робота над твором «Найяскравіша подія дитинства, що запам’яталася». В. Сухомлинський зауважує: «Вчительці добре було б назвати декілька спогадів. Пригадай, як

1)       почув гуркіт грому, злякався…

2)       як знайшов (побачив) у гнізді пташенят...

3)       вперше побачив широку ріку – Дніпро…

4)       поїхав з батьком (матір’ю) до великого міста…

5)       побачив уперше, як розцвітає троянда…

6)       смерть бабусі (чи дідуся) взагалі якесь горе, біда у сім’ї (цікаво, чи хто небудь напише про це?)…

Я радив би у вступному слові говорити не про спогади дитинства взагалі, а про свої особисті, живі спогади – це було б далеко краще» [1].

В іншому аналізі: « Найголовніше завдання літератури – домогтися того, щоб діти читали і любили читати, щоб найголовнішим духовним інтересом було читання. Без цього викладання літератури втрачає всякий смисл» (6-Б клас, 6.10.1969, с. 69, написано червоним кольором) [1]. І таких прикладів досить багато.

Ознайомлення з аналізами уроків дає можливість зробити висновок про те, що ця форма виступала для В. Сухомлинського потужнім ресурсом для організації роботи директора школи. Він навіть застосовує термін «мережеве планування» (коли він писав (кінець 1960-х рр.), воно називалося «сітьове»), яке передбачає зв’язок між явищами, подіями, ситуаціями, що відбуваються між двома пунктами – початком і кінцем уроку, підкреслюючи водночас, що діяльність учителя на уроці – це складний процес, у якому багато непередбачуваного [3, с. 562].

Відвідування і аналіз уроків для В. Сухомлинського виступали також основою для написання ним педагогічних праць, насамперед таких як «Розмова з молодим директором» (1977), де є спеціальна бесіда «Поради про відвідування і аналіз уроків», [3, с. 576–596], а також «Сто порад учителеві» (1976), де перша частина (50 порад) – дидактична – присвячена зокрема й поглядам педагога на організацію і проведення навчання у класі.

Розкриття способу і сутності відвідування педагогом системи уроків в загальноосвітній школі підводить нас до висновку, що роздуми над організацією навчального процесу і уроків зокрема, стояли перед учительством в часи В. Сухомлинського, стоять нині і будуть актуальними в майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.        Аналіз уроків, відвіданих директором Павлиської середньої школи в 1969/1970 навчальному році. Особистий архів, автограф.

2.        Мамонтів Я. Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч. І. Педагог як мистець. Х. : Державне видавництво України, 1922. 80 с.

3.        Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором. Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 4. К. : Радянська школа, 1977. С. 391–626.