Сухомлинська Л. ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО «ВАЖКИХ» ДІТЕЙ (З ЕПІСТОЛЯРНОЇ СПАДЩИНИ)
Сухомлинська Леся
м. Київ
ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО «ВАЖКИХ» ДІТЕЙ
(З ЕПІСТОЛЯРНОЇ СПАДЩИНИ)
Ключові слова: В. Сухомлинський, важкі діти, інклюзія, листування, виховання.
The approaches of V. Sukhomlynskyi to raising children with special educational needs are revealed based on the analysis of letters to the teacher and his works. It has been confirmed that his humanistic ideas have not lost their significance and remain relevant and in demand today.
Key words: V. Sukhomlynskyi, troubled children, inclusion, correspondence, upbringing.
Вступ. Формування поняття «інклюзивна освіта» та впровадження її в освітній процес зосередило суспільну увагу до багатообразності та унікальності кожного учня чи учениці, що, зі свого боку, забезпечило кращу якість освіти для всіх дітей. Поняття інклюзії з’явилося спочатку в зарубіжжі, а пізніше в Україні. Зокрема, в нашій країні залучення дітей з особливими освітніми потребами до загальної шкільної освіти почалося порівняно недавно – в 1990–2000 рр. Остаточно інклюзивна освіта затверджена законодавчо з 2010 р., коли був прийнятий Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» були внесені зміни, згідно яких заклади загальної середньої освіти мали право створювати спеціальні та інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами [3].
В історичній ретроспективі навіть побіжний аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського засвідчує, що проблему «важковиховуваних», «неуспішних», «проблемних» дітей та шляхи і методи їх адаптації та інтеграції у загальноосвітні процеси педагог так чи інакше розглядає майже в усіх своїх педагогічних працях. Висновкам і розмірковуванням педагога передували десятки років спостережень та педагогічних експериментів у керованій ним Павлиській школі. Також величезною базою для аналізу стали листи від батьків, педагогів та дітей, що надходили на його адресу. У ЦДАВО України зберігаються більше 7 тисяч листів до В. Сухомлинського, зокрема й листи від учителів та батьків.
Мета дослідження: розкрити підходи В. Сухомлинського до виховання дітей з особливими освітніми потребами, проаналізувати листи до педагога та його праці з цієї тематики. Окреслити коло питань, надати педагогам та батькам корисну інформацію щодо гуманістичних ідей педагога, які не втратили своєї значущості, і сьогодні залишаються актуальними та затребуваними.
Виклад основного матеріалу. Розглянемо лише декілька листів, опублікованих у збірці «Обережно дитина!»: В. Сухомлинський про важких дітей» (2008) для ілюстрації проблем, що хвилювали батьків та педагогів у той час.
У багатьох листах порушено питання неприпустимості фізичних покарань як метода виховання. У 1968 р. про це пише (нині дивно читати, що такі методи обговорюють педагогічні працівники) вихователь Волноваської (Донецька обл.) школи-інтернату [2, с. 13–14]. Коли він спробував «застосувати фізичну силу» до вихованця, це призвело до протилежного результату – не слухняності і покори, а лише недовіри, закритості і обурення на дорослого.
Наступний лист, датований 1968 р., від матері 9-річного хлопчика, в якому вона пише про трьох членів своєї сім’ї, серед яких також є адепти фізичних покарань дитини і відсутній єдиний погляд на виховання. Мати описує некомпетентність шкільного педагога, неспроможність і небажання співпраці з батьками у випадку виникнення труднощів [2, с. 16].
Декілька листів описують ситуації, коли дитина захворіла. «Захворів плевритом», «відстає у навчанні», «залишили на другий рік через хворобу» [2, с. 17]; випадки, які тепер назвали б гіперактивністю та дефіцитом уваги, а наприкінці 1960-х класифікувались як ненормальність та психічні розлади. І знову майже у всіх листах йдеться про фізичні покарання.
Далі йде лист від батьків із Баку, які занадто рано стали батьками, переоцінили свої сили, були занадто суворими до дитини, втратили з дитиною духовний і душевний зв’язок [2, с. 23–24].
Життєві приклади, описані у цих та інших листах, а також спостереження за учнями керованої В. Сухомлинським школи, знайшли відображення у його педагогічних творах, присвячених вихованню «важких» дітей. Більшість із них поміщено у збірку «Обережно дитина!», про яку ми згадували: «Про «важких» підлітків» (1957), «Про «важкого» учня та його товаришів» (1957), «Людина неповторна» (1960), «На нашій совісті – людина» (1964), «Виховуйте розум дитини» (1965), «Учіть дитину мислити» (1966), уривки з праць «Важкі долі», «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Сто порад учителеві».
Педагог іноді бере поняття важкі діти в лапки, й у цих випадках наголошує на штучності цього явища, підкреслює, що важкими дітей роблять власне дорослі. На основі щоденних багаторічних спостережень він робить висновок, що у більшості описаних історій проблеми у дитини виникають, коли щодо неї чиниться несправедливість, або ж викривлені уявлення в сім’ї про те, що саме є справедливим, а що ні. Важких дітей породжує як безсердечне, байдуже ставлення, так і нерозумна любов і гіперопіка. «Найчастіше важка дитина – це дитя моральної непідготовленості батьків до народження і виховання дітей» – пише В. Сухомлинський [4, с. 4].
Висновки. Усі ці думки і міркування педагога залишаються актуальними і нині. А в умовах війни вони лише поглиблюються і стають гострішими. Після початку повномасштабної російсько-української війни у країнах ЄС зросла кількість випадків вилучення дітей з українських сімей. Причинами втручання соціальних служб здебільшого є відсутність у батьків чи опікунів необхідних документів, а також неналежне виконання батьківських обов’язків згідно місцевого законодавства: підвищення голосу, будь-який фізичний вплив, залишення без нагляду, а також агресивна поведінка дітей або невідвідування ними навчальних закладів [1]. Як бачимо проблеми за десятиліття мало змінилися, а з початком війни лише поглибилися. Поради, які давав В. Сухомлинський у своїх працях не втратили своєї актуальності – це індивідуальний, персоніфікований підхід до кожної дитини, тісний зв’язок та взаємодія сім’ї і школи, підготовка молодих людей до батьківства і усвідомлене ставлення до нього, виховання без покарань. І головне – що важких дітей не буває, а є важкі батьки, тобто дорослі.
У відповіді на лист одного з педагогів В. Сухомлинський пише: «Багато хто вже вірить у те, що лише добром, лише ласкавістю, лише добрим словом можна виховати людину. Але як це зробити? …Найголовніше тут, мені здається, в тому, щоб виховувати в людині чутливість до добра... Сприйнятливість дитячої душі до слова, до добра, до ласки, до заохочення; одухотвореність серця дитини добрими спонуканнями – ось що нам потрібно виховувати» [2, с. 14–15].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. В ЄС соцслужби забрали в українців понад 250 дітей: названо країну-рекордсмена. Уніан : веб-сайт. URL: https://www.unian.ua/society/zabrali-ditinu-v-yes-skilki-ditey-v-ukrajinciv-viluchili-socsluzhbi-12591069.html (дата звернення: 13.04.2024).
2. «Обережно: дитина!» : В. О. Сухомлинський про важких дітей / [упоряд. Т. В. Філімонова ; за ред. О. В. Сухомлинської ; вступ. ст. «Порадимось з Сухомлинським», с. 9–12, О. Я. Савченко]. – Луганськ : Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2008. – 263 с.
3. Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу : Закон України від 6 липня 2010 р. № 2442–VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2442-17#Text (дата звернення: 13.04.2024).
4. Сухомлинський В. О. Важкі долі. М. : Знаніє, 1967. 79 с. (рос. мов.).
Коментарі
Дописати коментар