Кулікова Світлана м. Кропивницький АРТТЕРАПІЯ В ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

 

Кулікова Світлана

м. Кропивницький

Арттерапія в діяльності соціального педагога

Автор розглядає місце арттерапії в діяльності соціального педагога. Методи арттерапії допомагають впоратися з різними негативними станами, такими як негативна «Я-концепція», тривожність, страхи, агресивність, переживання емоційного заперечення, депресія, конфлікти, неадекватна поведінка тощо, тому арттерапія може бути застосована у корекційних цілях.

Ключові слова: арттерапія, соціальна робота, художньо-творча діяльність, емоції та почуття.

Тhe author examines the place of art therapy in the activity of a social pedagogue. Art therapy methods help to cope with various negative states, such as negative self-concept, anxiety, fears, aggressiveness, emotional rejection, depression, conflicts, inappropriate behavior, etc., so art therapy can be used for corrective purposes.

Key words: art therapy, social work, artistic and creative activity, emotions and feelings.

Вступ. Діяльність соціального педагога пов’язана з наданням допомоги особистості, сім’ї, соціальній групі у вирішенні проблем, пов’язаних із збереженням психічного здоров’я дітей, порушенням прав дитини та насильством, дезадаптацією дітей та підлітків у соціальному середовищі, міжособистісних конфліктів тощо. Різноманітність проблем, з якими стикається педагог у своїй діяльності, вимагає використання різноманітних методів та прийомів роботи і одним із них є метод арттерапії – терапії засобами мистецтва.

Аналіз досліджень та публікацій. Проблеми арттерапії досліджують вчені-теоретики та практики, з-поміж яких А. Бреусенко-Кузнєцов, О. Вознесенська, О. Любарец, Н. Полякова, Н. Простакова, О. Пинчук, А. Старовойтов, А. Чуприков, Т. Яценко та ін. Можливості застосування арттехнологій в освітньому процесі розглядали у своїх роботах такі автори як А. Копитін, В. Кокоренко, Л. Лебедєва, Т. Зінкевич-Євстигнєєва та інші автори.

Мета дослідження – розглянути місце арттерапії в діяльності соціального педагога.

Виклад основного матеріалу. Арттерапія як метод заснований на тому, що внутрішні переживання, труднощі, конфлікти людини відображаються на образному, символічному рівні та можуть отримати вираз у мистецтві: малюванні, ліпленні, аплікації на вільну тему; в аналізі та інтерпретації творів мистецтва; репродукції творів мистецтва; спільній творчості педагога та людини.

Вирізняють власне арттерапію (візуальні види мистецтва), музикотерапію, танцювальну терапію, драматерапію, казкотерапію, бібліотерапію, маскотерапію, етнотерапію, артсинтезтерапію, ігротерапію, мандалотерапію та ін.

Арттерапія у діяльності соціального педагога використовується переважно у діагностичних цілях, адже  за допомогою творчого самовираження своїх внутрішніх проблем на папері, за допомогою виконаних із пластиліну фігур тощо, дитина/підліток надає діагносту інформацію про існуючу проблему, яку не наважилася б озвучити за допомогою словесного контакту. Тому для одних дітей, нездатних розповісти про свої проблеми, арттерапія найчастіше є єдиним методом діалогу між ним та соціальним педагогом,  так як висловити свої емоції у вигляді творчості їм набагато простіше, ніж розповісти про них. Для інших дітей, які вибудовують широкий емоційний «паркан», що захищає їх емоції та переживання від оточуючих, не дозволяє вникнути в суть проблеми й, відповідно, знайти шляхи її вирішення, методи арттерапії допомагають «зламати» цей «паркан», перевести відносини між дитиною та соціальним педагогом у більш довірливу площину [3, c. 45].

Методи арттерапії допомагають впоратися з різними негативними станами, такими як негативна «Я-концепція», тривожність, страхи, агресивність, переживання емоційного заперечення, депресія, конфлікти, неадекватна поведінка та багатьма іншими проблемами, які заважають дитині жити та гальмують її, тому арттерапія може бути застосована у корекційних цілях [4, c. 16].

У роботі соціального педагога арттерапія використовується як в індивідуальній формі, так і груповій. Зазвичай перевага надається груповим формам, які дозволяють працювати з більшою кількістю дітей/підлітків та має низку переваг: дозволяє розвивати цінні соціальні навички; пов’язана з наданням взаємної підтримки членам групи та дозволяє вирішувати спільні проблеми; дає можливість спостерігати за результатами своїх дій та відмічати їх вплив на оточуючих; дозволяє освоювати нові ролі, й навіть спостерігати, як модифікація рольової поведінки впливає на взаємовідносини з оточуючими; підвищує самооцінку та веде до зміцнення особистої ідентичності; розвиває навички ухвалення рішень тощо[2, с. 28].

Як зауважує Н. Андросова, існує багато прийомів арттерапії: «Малюємо кола», «Малюємо емоції», «Розмальовуємо почуття», «Колір мого настрою», «Малюємо ім’я», «Малюємо дерева», «Ліпимо маски», «Малюємо агресію» та ін. [1, c. 112].

Для арттерапевтичної роботи необхідно мати широкий вибір різноманітних матеріалів для творчості. Разом із фарбами, олівцями, восковою крейдою або пастеллю часто використовуються журнали, кольоровий папір, фольга, текстиль, глина, пластилін, спеціальне тісто для ліплення, пісок з мініатюрними фігурками для гри з пісочницею, дерево та інші матеріали. Папір для малювання має бути різних форматів та відтінків. Необхідно також мати кисті різних розмірів, губки для фарбування великих площин, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч тощо.

Слід враховувати те, що вибір того чи іншого матеріалу може бути пов’язаний з особливостями стану та особистості дитини/підлітка, а також динамікою арттерапевтичного процесу. Учаснику має бути надано можливість самому обирати той чи інший матеріал та засоби для творчої роботи.

Як правило, на початку роботи діти/підлітки воліють користуватися олівцями, восковою крейдою або фломастерами. Ці засоби дозволяють їм добре контролювати процес малювання, що відповідає потребі людей уникати конфронтації зі своїми почуттями на початкових етапах роботи. На наступних етапах арттерапевтичного процесу учасники поступово опановують інші матеріали, у тому числі фарби, які надають їм великих можливостей для вираження різноманітних переживань та роботи з власними почуттями та емоціями. Крім того, фарби, змішуючись й створюючи різноманітні відтінки та нові кольори, роблять творчий процес менш передбачуваним, а коли дитині вдається подолати захисні бар’єри, фарби здатні викликати потужний емоційний відгук,  надати відчуття радості відкриття тощо.

Глина, тісто, пісок та інші пластичні матеріали мають значні можливості для вираження сильних переживань, у тому числі почуття гніву. Робота з ними передбачає велику міру фізичної залученості та м’язової активності, що робить її більш «енергоємною» відносно психофізіологічних процесів. Тому під час роботи з цими матеріалами може мати місце позитивний ефект при психосоматичних порушеннях та соматовегетативних проявах невротичних станів [3, c. 67].

Висновки. Отже, арттерапія має переваги перед іншими методами роботи соціального педагога: не має обмежень у використанні (будь-яка дитина незалежно від віку, художніх здібностей може брати участь у цій діяльності); викликає позитивні емоції, допомагає подолати апатію, зблизитися з оточуючими; слугує способом звільнення від сильних переживань, допомагає розвитку уваги до почуттів, посилює відчуття власної особистісної цінності; стимулює самопізнання та самовираження, мобілізує творчий потенціал та внутрішні механізми самозмінювання.

Список використаних джерел

1.        Андросова Н. С. Арт-терапія як метод роботи соціального педагога з профілактики девіантної поведінки підлітків. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих науковців «Актуальні проблеми соціально-педагогічних досліджень». Харків, 2016. С. 112–113.

2.        Богданова І. М. Соціальна педагогіка: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]. К.: Знання, 2008. 343 с.

3.        Вознесенська О. Л. Арт-терапія в роботі практичного психолога: Використання арт-технологій в освіті. Київ: Шкільний світ, 2007. 120 с.

4.        Подкоритова Л. Багатовимірність арт-терапії як професійного буття психолога. Простір арт-терапії: зб. наук. ст. Київ: Золоті ворота, 2011. Вип. 2 (10). С. 15–23.