Калько А., Яцков М., Калько Н. ДО НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ПРОБЛЕМ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ

 

Калько Андрій, Яцков Микола, Калько Надія

м. Рівне

ДО наукових досліджень з проблем навчальної мотивації учнів

У роботі розглянуто низку наукових поглядів українських і закордонних педагогів і психологів на такий рід поведінкового спонукання дітей шкільного віку чи студентів фахових професійних коледжів як мотивація.

Ключові слова: мотивація, школяр, викладач, студент фахового коледжу.

The work examines a number of scientific views of Ukrainian and foreign teachers and psychologists on this kind of behavioral encouragement of school-age children or students of professional vocational colleges as motivation.

Key words: motivation, schoolboy, teacher, student of vocational college.

Вступ. Мотиви – це особливий рід спонукачів поведінки особистості і саме потреби лежать в їх основі [1; 2]. Психологи виділили мету діяльності, як те, що характеризує спрямованість активності особистості на проміжні результати досягнення предмету потреби. Без цілеутворення неможлива реалізація наявних у школяра чи студента професійного фахового коледжу мотивів учіння [1].

Тісно пов'язані зі сферою цілей і мотивами особистості інтереси учнів. Психологічні дослідження В. Бондаревського та ін. довели, що позитивне ставлення школярів до навчальної діяльності стає необхідною передумовою конструктивного особистісного розвитку [1; 2]. Для студента професійного фахового коледжу значущими є взаємини з викладачем. Зростає роль стосунків з однокласниками [1].

Мотивація дітей шкільного віку, які виховуються у різних соціальних умовах, за висновками О. Прихожан, Н. Толстих та ін., формується під впливом специфіки соціальної ситуації їхнього розвитку [1].

Психолого-педагогічною наукою доведено, що шкільний вік має значні резерви і тут головна мотивація полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, від чого багато в чому залежить її успішна шкільна доля. Мотивація навчання ґрунтується не лише на емоціях, а й на свідомості школяра, що й пропонують вчені Ю. Бабанський, В. Ільїн [1; 2].

Виклад основного матеріалу. Одним із гострих питань початкової і середньої школи є збільшення чисельності дітей із вираженими труднощами формування у них мовлення (Е. Данілавічюте, М. Русецька, В. Тарасун, Н. Чередніченко, Г. Чиркіна, М. Шеремет та ін.). Однією із спільних особливостей розвитку у таких дітей є низька пізнавальна активність, що ускладнює процес навчання та формування у них мотивації, прагнення отримувати нові знання, вміння, досвід [5]. У всіх учнів із порушеннями мовлення Н. Гаврилова, В. Тарасун спостерігали виражені труднощі в процесі аналізу. Л. Томме вказує, що у дітей із порушеннями мовлення спостерігається вибіркова недостатність когнітивних функцій і процесів, які є базовими передумовами формування навчальної діяльності [6].

У дітей із порушеннями мовлення спостерігаються виражені труднощі формування мотиваційної сфери і цілепокладання під час опанування ними складних видів навчально-пізнавальної діяльності (Ю. Бабанський, Н. Бернштейн, Н. Бєлопольська, В. Лубовський, І. Мартиненко, І. Марченко, М. Сємаго, Н. Сємаго, В.Тарасун та ін.). Оволодіння навичками потребує наявності у дитини певних передумов: достатнього рівня розвитку усного мовлення, ряду психічних функцій (уваги, пам’яті, мислення, уяви), дрібної моторики пальців рук. В. Вундт, О. Лурія, Г. Томпсон говорять, що труднощі та порушення мовлення мають долатися при формуванні у дітей стійких пізнавальних мотивів та прийняття учнями мети навчальної роботи [3].

Розуміючи мотивацію навчання сучасних учнів шкільного віку чи студентів професійного фахового коледжу, фахівці оптимізують процес навчання, складають навчальні програми та плани, які максимально відповідають мотивам дітей і гарантують максимальний результат [4].

Діти шкільного віку із порушеннями мовлення мають менш розвинену мотиваційну сферу, аніж їх однолітки з типовим мовленнєвим розвитком. Потреба в афіліації задоволена у половини дітей із порушеннями мовлення, потреба в спілкуванні – у двох із трьох дітей, у той час як потреба в безпеці – лише у невеликої частини дітей із порушеннями мовлення [4]. Реакція цих дітей на неуспіх відрізняється від тієї, яка спостерігається у дітей з типовим розвитком. Частіше за все не фіксується увага на негативних рисах, а позитивні якості дещо переоцінюються. У цьому виявляється тенденція в самохарактеристиці наближатися до ідеального образу. Переоцінка своїх можливостей може бути пояснена віковою закономірністю (вона спостерігається і у дітей з типовим розвитком) [4].

У дітей з порушеннями мовлення (В. Кондратенко, І. Левченко, І. Марченко та ін.) можуть спостерігатися страхи, хвилювання, тривога, недовірливість, загальна напруженість, схильність до тремтіння, пітливість, почервоніння та інші прояви [4].

Дослідники, визначаючи особливості мотивації школярів чи студентів фахового коледжу із порушеннями мовлення, наголошують на порушенні цілеспрямованості (В. Лубовський, Ю. Максименко, Н. Менчинська, Л. Переслені, Н. Піддубна, В. Подобєд та ін.). Як зазначають Я. Бедер, В. Брайтфельд, В. Лебединський, М. Лузік мотиваційна сфера школярів із порушеннями мовлення збіднена, а навчальна мотивація характерна низьким рівнем інтересу, потреби, невміння ставити мету і цілеспрямовано виконувати дії, переважанням зовнішнього спонукання над внутрішнім, тобто навчальна мотивація або слабо виражена, або відсутня, що спотворює формування продуктивної навчальної діяльності [4].

І. Мартиненко констатує про несформованість мотиваційно-вольової готовності дітей із порушеннями мовлення до шкільного навчання, що виявляється у затримці формування навчальних мотивів, їх нестійкості, поверховості, недостатній усвідомленості. Домінуючими є соціальні, ігрові, соціально-ігрові мотиви. Щоб навчальна діяльність учнів професійного фахового коледжу була успішною, викладач має розвивати саме позитивну мотивацію до навчання [5].

Для школяра провідним є розвиток пізнавальних потреб. Потреба в зовнішніх враженнях як головна рухома сила розвитку психіки на початку навчання задовольняється в першу чергу вчителем, який з перших днів знайомить учнів з усіма особливостями шкільного життя. Під впливом викладача в учнів проявляються потреби оволодіти необхідними вміннями і навичками (читати, малювати, розповідати). Поступово духовні потреби школяра зазнають суттєвих змін. Згодом відношення дітей до навчання може змінюватись, якщо не виховуватимуться інші позитивні мотиви. Більшість дітей починають прагнути до шкільних обов'язків, їх старанність зменшується, авторитет викладача помітно падає, позиція учнів втрачає для дітей свою емоційну привабливість. В учнів з'являється своя оцінка дійсності, своя сфера життя, з'являється цікавість до думки товаришів, незалежно від того як на це дивиться викладач. Головна його задача пов'язана з тим, щоб вірно сформувати колективне відношення і думку в колективі [1; 5].

Висновки. Формування позитивного ставлення школярів, як і студентів професійного фахового коледжу, до навчання також має бути означеним інтересом до нових «знань, оволодіння навичками, вміннями і цікавістю до шкільних предметів» [5].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Калько А. Д., Яцков М.В., Щкіринець В. М., Салейчук Е. В. Креативна особистість як педагогічна проблема у фаховій передвищій освіті. Фахове видання. Нова педагогічна думка. Рівне. РОІППО. № 1 (113). 2023. С. 18-22.   

2. Чорней І. Психологічні аспекти розвитку мотивації молодшого школяра у навчальному процесі: Нова педагогічна думка. Рівне, 2014. №4(18). С. 163-165.

3. Телецька А. О. Поняття про навчальну мотивацію в психолого-педагогічній літературі. Матеріали наукової конференції. Збірник наукових праць ДНУ імені Василя Стуса. Т. 2. Краматорськ, 2019. С. 100-102.

4. Юрченко Г. П., Овчаренко М. С. Шляхи формування мотивації успіху до навчання в учнів 1 класу з особливими освітніми потребами в інклюзивному просторі. Norwegian Journal of development of the International Science. № 59/2021. Р. 32-35.

5. Психологічний супровід інклюзивної освіти: підручник/ за заг. ред. Т. О. Докучиної. Кам’янець-Подільський: К.-ПНУ імені Івана Огієнка, 2020. 172 с.