Митулинська О. ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ЗАКЛАДУ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

 

Митулинська Олена

м. Тернопіль

 

         ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ЗАКЛАДУ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Наведено досвід використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського у роботі з учасниками освітнього процесу в умовах війни. Психологічна підтримка засобами творчості та слова важливі для всіх учасників освітнього процесу.

Ключові слова:  педагогічна спадщина, психосоціальна підтримка, патріотичне виховання, ключові компетентності, траєкторія успіху, дитиноцентризм.

The author presents the experience of using the pedagogical heritage of V.O. Sukhomlynskyi in work with the participants of the educational process in the conditions of war. Psychological support through means of creativity and words is important for all participants of the educational process

Key words: pedagogical heritage, psychosocial support, patriotic education, key competencies, success trajectory, child-centeredness.

 

Вступ.  Під час війни освітні заклади відіграють важливу роль у житті не лише дітей, але й суспільства в цілому.  Під час вторгнення ворога страждають усі, але  найбільш вразливими є діти, старше покоління, соціально незахищені категорії людей. Як показали обставини, відчуття відсутності захисту, впевненості у ситуації і потреба в підтримці та переосмисленні певних життєвих орієнтирів є актуальними. Необхідність адаптації, можливості спрямувати потенціал, який є в кожної людини, дитини, який потрібно розкрити і спрямувати в потрібне русло, значно зросли. Педагоги, вчителі, прямо та опосередковано впливають на формування відповідальної поведінки учнів, можуть інформувати їх про небезпеку, організовувати надання підтримки та допомоги. Вони спілкуються з кожним учнем і кожною ученицею, тож мають можливість визначати ймовірні ризики та запобігати їм. Досвід, який отримали більшість освітян, допоміг швидко зорієнтуватися та організувати освітній процес під час війни. Учні мали змогу спочатку не стільки освоювати новий матеріал, скільки спілкуватися, отримувати психологічну допомогу, налаштувати себе на утвердження ціннісних орієнтирів, які вони плекали у собі не один рік. А ще отримати підтримку та самим творити позитивний настрій для воїнів ЗСУ, об’єднуватися з дітьми, які пережили жахіття воєнних дій, окупацію, допомагали їм інтегруватися у свої колективи. Спілкування учнів між собою допомагало їм відволіктися від трагічних подій, а дітям, які тимчасово перемістилися в інші населені пункти, давало можливість легше адаптуватися до нових умов життя, доєднатися до спільноти, реалізувати свій потенціал. Позашкільна освіта є невід’ємним складником системи освіти, яка створює додаткові можливості для духовного, інтелектуального і фізичного розвитку дітей та підлітків та створює умови для відновлення  психічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

Виклад основного матеріалу. У комунальному закладі Тернопільської міської ради «Станція юних техніків» у час війни  педагоги використовують у своїй роботі особистісно-орієнтовані технології, які ставлять сьогодні в центрі освітньої системи особистість дитини,  забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природного потенціалу.  Ці питання   висвітлювали у своїх працях психологи і педагоги, науковці і практики, а саме:  Ушинський К.Д., Ельконін Д., Кремінь В., Капська А.Й., Вороніна Г.А., Міхелі С., І. Якіманська та багато інших. Та особливої уваги заслуговує багатопланова педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського.  Його ідеї  – неоціненний скарб у роботі педагога сучасності.  Загальна концепція проектування людини, виховання громадянина, всебічний розвиток особистості знаходять життя у щоденній роботі з дітьми у позашкіллі. Батьківська педагогіка, екологічне виховання, Школа під відкритим небом, любов до книги, виховання патріота, робота з молодими педагогами, виховне значення колективу, дитяча творчість, вибір професії, трудове виховання, постать вчителя, народна педагогіка, спілкування, шана та повага до Батьківщини, Людини, Матері, рідного Слова  -  це ще далеко не повний перелік ідей В.О.Сухомлинського.

 Під час війни на перший план виходять цінності, формування свідомого громадянина, патріота, який любить свою Україну і багато працює кожен на своєму робочому місці. У нашому Західному регіоні діти, на даний час, мають можливість навчатися оф-лайн, спілкуватися, будувати гармонійні відносини, наскільки це можливо, у складних життєвих обставинах. Особливо актуально це для батьків і дітей, які покинули свої домівки. Багато уваги і психосоціальної підтримки потребують  діти і сім’ї, чиї члени родини служать у ЗСУ або загинули у війні з окупантами. Творчі заняття для таких дітей, читання творів про природу, малювання за мотивами творів В.О.Сухомлинського дає можливість відволіктися, зануритися в процес творчості, покращити психічний стан, відновити душевну рівновагу.

Цьому сприяють  заняття у гуртках де, ми звертаємося до вчення В.Сухомлинського. Щоб урізноманітнити навчання в гуртках,   плануємо «нетрадиційні» заняття – заняття-спостереження, заняття-подорожі, хвилинки доброти, хвилинки милування, прекрасного, екскурсії в природу, читаємо для молодших школярів чарівні казки про павутинку, ластівку, «Як починається осінь», «Срібні павутинки», «Осінні сни клена», «Дід Осінник», «Як їжачок готувався до зими», «Куди летять ластівки», оформляємо інтер’єри навчальних лабораторій, коридорів, зали, бібліотеки. Залучення дітей до таких форм роботи дають змогу відчути себе значимим, розвивають самоврядування, самостійність і можливість реалізувати свій творчий потенціал. Педагоги у своїй роботі передбачають декілька різних завдань для досягнення навчальної мети, а також дбають про здорову мотивацію молоді і  професійну спрямованість.

Сприяти  соціалізації особистості, формувати  ключові компетентності   можна, крок за кроком вводячи дитину у світ різноманітних людських стосунків, підтримуючи її розвиток і соціалізацію. Формування особистості у Павлиській школі відбувалося у затишному, емоційно-позитивному оточенні, із задоволенням естетичних потреб через спостереження й творення краси у довкіллі. Багатою та різноманітною виявилася літературна творчість Василя Олександровича для дітей. Через оповідання, казки, притчі, легенди, написані у зрозумілому для дітей викладі, він формував ціннісні орієнтації та настанови, вчив розуміти складність і красу людського буття. Ці твори допомагають вихованцям комфортно входити у багатовимірний світ людських стосунків і спілкування, а також закладали основи самопізнання, потреби саморозвитку.

 У  ЗПО поряд з важливим процесом навчання,  вибором професії і формуванні ключових компетенцій багато уваги приділяється вихованню на всіх його рівнях, всебічному розвитку особистості – під час гурткових занять, масових заходах, конкурсах, змаганнях. Звичайно, зараз усі масові заходи спрямовані на патріотичне виховання, здоров’язбереження, формування особистої безпеки, комунікації та емоційного інтелекту, але в основі всього цього лежить дитиноцентризм.  Тому з числа геніальних ідеї В. Сухомлинського особливо близькі питання положення про неповторність кожної дитини та всебічний розвиток особистості[2].

Одним із основних положень у системі поглядів В.О.Сухомлинського на сутність навчально-виховного процесу є положення про неповторність кожної дитини. «У практиці своєї виховної роботи ми виходимо з того, що людина неповторна...», – пише Василь Олександрович у праці «Духовний світ школяра». «Людська індивідуальність дитини неповторна ...», – повторює він у праці «Розмова з молодим директором». Цій темі була присвячена і окрема стаття – «Людина неповторна».  Принцип неповторності кожної дитини один з фундаментальних принципів особистісно-орієнтованого підходу до навчання й виховання. Під час випробувань, негативних подій, емоцій, які звідусіль надходять до дітей, батьків, усіх учасників освітнього процесу під час війни, кожен гостро відчуває потребу  в схваленні дій, поведінки, виконаної роботи, визнання себе творчим, неповторним і важливим.

З положенням про неповторність кожної дитини безпосередньо пов'язане наступне положення В.О. Сухомлинського – про «відсутність подібних, бездарних і лінивих дітей. «Ми глибоко переконані в тому, — пише В.О. Сухомлинський – що немає людини, яка в належних умовах, за вмілого виховання не виявила б свого самобутнього, неповторного таланту. Звідси випливає  другий принцип особистісно-орієнтованого підходу до навчання й виховання – принцип визнання відсутності нездібних дітей» [3, c. 15].

З положенням про відсутність нездібних, бездарних і лінивих дітей у свою чергу пов'язане положення про нерівність розумових здібностей дітей, яке, на перший погляд, йому суперечить. «Ми бачимо, – пише В.О. Сухомлинський у праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», – що дискретність роботи мозку проявляється у дітей по-різному: в одного ця робота дуже швидка, в іншого – повільна, звідси – кмітливість і некмітливість, тямущість і нетямущість, міцність і неміцність пам'яті, сильно і слабко виражена здатність до оволодіння знаннями».

 Отже, третім принципом особистісно-орієнтованого підходу є принцип урахування нерівності швидкості   сприймання і засвоєння інформації  дітьми.     «У кожної людини, – пише Василь Олександрович у статті "Людина неповторна», – є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів (галузей) діяльності». Тому важливо підкреслювати кожному саме його талант, будувати освітній процес так, щоб кожен міг збудувати свою успішну траєкторію розвитку, відчувати особисту цінність, неповторність і незамінність в команді, в сім’ї, в групі, особливо людям, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Саме ці принципи лежать в основі освітнього процесу в ЗПО. Можливість розкритися в повній мірі дитячим талантам – основне завдання педагога-позашкільника, дати можливість жити і творити у царстві гри, краси, казки, створити комфортні умови, диференційований підхід до кожного, увага та повага до дитини – запорука успіху діяльності педагогічного колективу.

Робота з батьками, з молодими педагогами, запобігання емоційному вигоранню педагога, свідоме ставлення усіх учасників освітнього процесу до свого фізичного, духовного і психічного здоров’я  та багато інших проблем, які виникають у роботі педагогів закладу завжди, але особливо гостро постають в умовах війни,  дає змогу толерантно вирішити, ще раз перечитуючи та вивчаючи педагогічні погляди В.О. Сухомлинського.

Змінюються наукові парадигми, практичні підходи й методи, а ідеї педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського, який продовжив найкращі традиції світової та вітчизняної педагогіки, залишаються актуальними [1, c. 25-27].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коваленко О. Організація методичної роботи за ідеями В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 2004. – № 2. – С. 25-27.

2.   Кремень В. Філософія освіти XXI століття // Освіта України. – 2002. – № 102-103, 28 грудня.

3.  Новгородська Ю. Ідеї В.О.Сухомлинського живуть і розвиваються // Рідна школа. – 2002. – листопад. – C. 44-45.

4. Особистісно-орієнтований підхід у початковій освіті / упор. О. Кондратюк). – К. : Шкільний світ, 2008. – 126 с.

5. Ідеї В. О. Сухомлинського та їх здійснення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/16801028/pedagogika/ideyi_suhomlinskogo_zdiysnennya.