Косова А., Краєва О. РЕСУРСНИЙ СТАН ВИХОВАТЕЛІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ У ПОРІВНЯННІ З COVID-ПЕРІОДОМ: КОРОТКЕ ЛОНГІТЮДНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Косова Ангеліна

 м. Київ

Краєва Оксана

м. Мангайм, ФРН

РЕСУРСНИЙ СТАН ВИХОВАТЕЛІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ У ПОРІВНЯННІ З COVID-ПЕРІОДОМ: КОРОТКЕ ЛОНГІТЮДНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Тези представляють результати короткого лонгітюдного дослідження в повні три роки ресурсної матриці вихователів під час війни у порівнянні з COVID-періодом. Висвітлено певні тенденції у переоцінці педагогами як власне внутрішніх ресурсів, так і зовнішніх впродовж зазначеного часу. Окремо представлено опис когнітивного розуміння фахівцями як наявності власних ресурсів, так і потреби у притаманних ресурсах педагогам ЗДО.

Ключові слова: внутрішні ресурси, зовнішні ресурси, психологічний ресурс, когнітивне розуміння наявності ресурсів, когнітивне розуміння притаманності ресурсів.

Theses present the results of a short longitudinal researching over a full three years of the resource matrix of educators during the war compared to the COVID-period. Certain trends in teachers' reassessment of both internal and external resources during the specified period of time are highlighted. A description of the specialists' cognitive understanding of both the availability of their own resources and the need for resources inherent to teachers of ZDO is presented separately.

Key words: internal resources, external resources, psychological resource, cognitive understanding of the availability of resources, cognitive understanding of the nature of resources.

Вступ. Тези є спробую короткого представлення емпіричного огляду актуального ресурсного стану вихователів закладів дошкільної освіти м. Києва на початку третього року війни рф (московії) проти України у порівнянні зі трирічною подією COVID-періоду (попереднє коротке дослідження здійснювалося у 2021 році). Дослідницьке припущення базується на ідеї, що під впливом війни не лише значно загострюється потреба особистості у додаткових як зовнішніх так і внутрішніх ресурсах, але й беззаперечний дослідницький інтерес викликають суттєві відмінності ресурсної матриці вихователів ЗДО у ситуації війни та на період пандемії COVID. Зрозуміло, що гіпотеза має усі підстави, зважаючи на суттєві зміни в аспектах професійної діяльності, що обумовлені переживанням хронічного травмівного та професійного стресу фахівцями, актуалізованою потребою у суттєвому переформатуванні аспектів професійної діяльності, необхідністю опанування педагогами компетентностей із галузі кризової психології, а саме вміння надавати психоемоційну підтримку та першу психологічну допомогу (ППД) здобувачам освіти (згідно оновлених вимог МОН) [1; 2].

Актуальність дослідження зважується фактом гостроти стресової діяльності фахівців у кризових умовах війни, що супроводжується як перманентним загостренням відчуття тривоги, так і сталої емоційної напруги, фактом переживання вихователями тією чи тією мірою хронічного професійного стресу під час виконання професійної діяльності, що вимагає від професіоналів значних ресурсних вкладень та витрат.

Реалізоване коротке лонгітюдне дослідження має на меті вивчення аспектів ресурсного стану вихователів ЗДО на початку третього року війни: когнітивного розуміння компонентів зовнішніх та внутрішніх ресурсів, внутрішнього відчуття задоволеності потреби у ресурсах у порівнянні з дослідженням трирічної давності 2021 року під час пандемії COVID. Задля цього використано розроблену авторську анкету вивчення психологічної ресурсності, де застосовано шкалювання від 1 до 10 (1 - зовсім недостатньо, 10 - максимально достатньо та частотність наявної ознаки (1 - ніколи, 10 - постійно)); окрім цього, учасникам дослідження було запропоновано висловити власну думку щодо когнітивного розуміння як наявності власних ресурсів, так і потреби у притаманних ресурсах педагогам ЗДО [4, с. 38]. Вибірка складалася зі 31 респондента. Як і за першого зрізу емпіричних даних (2021 року), базами дослідження стали заклади: ДНЗ №501, №319, №554, НВК «Домінанта» Дніпровського району міста Києва.

Виклад основного матеріалу. В результаті порівняння отриманих емпіричних даних під час дослідження ресурсного стану вихователів закладів дошкільної освіти у ситуації війни та на період пандемії COVID-19 [2], було виявлено певні відмінності щодо зміни аспектів ресурсної матриці, її суттєвої трансформації. Доцільно зауважити, що у короткому лонгітюдному дослідженні взяли участь ті самі респонденти, що і в попередньому зрізі емпіричних даних, тобто ідентичні вихователі закладів дошкільної освіти, за загальною кількість 31 особа.

Таким чином, по-перше, нами констатовано відмінності у визначенні вихователями складових потреби внутрішньої психологічної ресурсності (внутрішні ресурси особистості), якими має володіти педагог ЗДО. Натепер це (таблиця 1.): любов до дітей (90%), стресостійкість (83%), відповідальність (80%), на противагу періоду переживання пандемії, на важливості зазначених внутрішніх психологічних ресурсів наголосила менша частка фахівців: любов до дітей (70,9%), відповідальність (61,3%), стресостійкість (41,9%). Як бачимо, за наявності незначного підвищення як відповідальності так і наявності потреби у любові до дітей, суттєвої необхідності набуває стресостійкість, що беззаперечно підтверджують попередні наукові розробки з дослідження дотичної проблематики.

Суттєвих змін в аспекті підвищення показників зазнали погляди стосовно важливості таких ресурсів для фахівців як: бажання постійного розвитку (55%), креативність та творчість (63,3%), ініціативність (22,5%), любов до дітей (90%), відповідальність (80%). На початку третього року війни спостерігається незначне зниження оцінки важливості терплячості серед вихователі. Натомість акцент значно фіксується на важливості внутрішніх психологічних ресурсів, які раніше не були проявлені: фізична сила (26%), самоосвіта (43,3%). Доречно зазначити думку вихователів, що фізична сила потрібна фахівцю задля гіпотетичної можливості врятувати дітей та колег у випадку обвалу укриття, спричиненого ударом ракети; крім цього спеціалісти висловили думку, що їм не вистачає часу для додаткового фахового навчання через перенавантаження на роботі та підвищення вимог із боку керівництва, а також вказали на стан фізичного і психологічного виснаження. Таким чином, збільшення значення ресурсу самоосвіта вказує на наявність суттєвої потреби у підвищенні власного кваліфікаційного рівня.

Таблиця 1

Відмінності в аспектах внутрішньої психологічної ресурсності вихователів (когнітивне розуміння потреби у притаманних вихователям ресурсах)

Назва внутрішнього психологічного ресурсу	Кількість відповідей вихователів у відсотковому значенні
	Період пандемії COVID-19	На початок третього року війни
любов до дітей	70,9	90
стресостійкість	41,9	83
відповідальність	61,3	80
бажання постійного розвитку	41,9	55
креативність та творчість	54,8	63,3
ініціативність	10	22,6
терплячість	6,45	3,3
фізична сила	0	26
самоосвіта	0	43,3
життєрадісність	0	3,3
чуйність	0	3,3
професіоналізм	6,45	0
виваженість у прийнятті рішень	6,45	0
повага та розуміння дітей	6,45	0

У когнітивному розумінні наявності психологічної ресурсності вихователями (таблиця 2.) відбулися теж значні зміни. Натепер найчастіше педагоги відзначають своїми ресурсами: творчість (45,2%) (що може значно сприяти відволіканню від стресової ситуації); перегляд фільмів та передач (19,4%) (наголошено, що це допомагає переключити вектор уваги та когнітивно «відпочити» від новин, пов’язаних із війною в країні); 13% - спілкування та самоосвіта (може свідчити про актуалізацію потреби у додаткових фахових знаннях, підвищений пізнавальний інтерес; окрім цього спілкування може виступати способом екологічного вираження емоційної напруги, оскільки однією із головних тем розмов між педагогами є війна).

Під час пандемії COVID-19 акцент уваги вихователів був переважно на творчості (20%) та спілкуванні з дітьми (20%). На початку третього року війни фахівці вказали на значне підвищення ресурсу спілкування та підтримка близького соціального оточення (45,7%), на противагу періоду COVID-19 (лише 7%). Натомість, суттєвої трансформації у бік зменшення зазнала важливість такого ресурсу, як спілкування з дітьми під час війни (зниження з 20% до 3,3%). Станом натепер додалися такі ресурси, як: спорт, враження, процедури краси, самоосвіта та спілкування. Можна припустити, що такий ресурс як спорт може сприяти розвитку фізичної сили у педагогів, яка була зазначена деякими педагогами як внутрішній ресурс професіонала. Процедури краси можуть вказувати на підвищення потреби у турботі про себе.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що вихователі використовують певні власні копінг-стратегії адаптації до травмівного стресу війни. Такими копінгами виступають: копінг-уникнення, копінг-переживання, копінг-емоційна рефлексія, копінг-соціальне відволікання та копінг-відволікання.

Отже, третій рік війни актуалізував власну потребу педагогів у творчості, перегляді фільмів і передач, спілкуванні та підтримці близького соціального оточення, самоосвіті, враженнях, спорті, процедурах краси.

Таблиця 2

Відмінності в аспектах когнітивного розуміння наявності психологічної ресурсності вихователями

Назва психологічного ресурсу	Кількість відповідей вихователів у відсотковому значенні
	Період пандемії COVID-19	На початок третього року війни
творчість	20	45,2
перегляд фільмів та передач	10	19,4
спілкування	0	13
самоосвіта	0	13
спілкування з дітьми	20	3,3
близьке оточення (сім’я, друзі)	0	38,7
хобі	10	6,5
спорт	0	6,5
прогулянки та подорожі	20	9,7
соціальна підтримка	7	7
враження	0	3,3
процедури краси	0	6,5

На третьому році війни незначних змін зазнала наявність власної внутрішньої психологічної ресурсності вихователями, як (таблиця 3.): оптимізм і позитивне мислення (включаючи, гумор) (22,6%) та самоконтроль, суттєво підвищилась оцінка важливості таких ресурсів: стресостійкість (22,6%), наполегливість (19,4%), професійні знання, уміння та досвід (16,13%), терплячість (13%). В порівнянні з цим, під час пандемії вихователі наголошували на відповідальності, оптимізмі і позитивному мисленні (включаючи, гумор), любові (тому числі до життя, дітей), творчості та креативності. Важливо зазначити, що на третьому році війни педагоги почали надавати трохи більшого значення таким ресурсам, як: самоповага та самоконтроль (9,7%), оптимізм і позитивне мислення (включаючи, гумор) (22,6%), в той час як спостерігається зменшення важливості таких ресурсів: відповідальність, любов, творчість і креативність, спокій, працелюбність, цілеспрямованість, доброта, толерантність, комунікабельність. Окрім цього, вихователі виділили ресурси, які взагалі раніше не було виокремлено: наполегливість, професійні досягнення, самоповага, віра в краще, свідоме ставлення до роботи, ініціативність, життєвий досвід, життєрадісність, чесність, рішучість.

Таким чином, спостерігається зниження відповідальності фахівців (19,4% проти 29% при першому зрізі), що може бути спричинене підвищенням та збільшенням складової вимог із боку керівництва до наявності факту відповідальності педагогів у професійній діяльності, актуалізації надмірних очікувань батьків стосовно виконання професійної діяльності вихователями ЗДО.

Отже, з описаних даних випливає, що на третьому році війни вкрай актуальними стали внутрішні психологічні ресурси стресостійкості, поряд із наполегливістю, самоповагою, професійними знаннями, уміннями та досвідом, за суттєвого зниження спокою як ресурсу (із 9,7% до 0) та комунікабельності (від 6,5% до 0).

Таблиця 3.

Відмінності в аспектах когнітивного розуміння наявності власної внутрішньої психологічної ресурсності вихователями

Назва внутрішньої психологічної ресурсу	Кількість відповідей вихователів у відсотковому значенні
	Період пандемії COVID-19	На початок третього року війни
відповідальність	29	19,4
оптимізм і позитивне мислення (включаючи, гумор)	19,4	22,6
любов (тому числі, до життя, дітей)	12,9	6,5
творчість і креативність	12,9	9,7
спокій	9,7	0
працелюбність	9,7	3,3
професійні знання, уміння та досвід	9,7	16,13
цілеспрямованість	9,7	6,5
доброта	6,5	3,3
комунікабельність	6,5	0
самоконтроль	6,5	9,7
стресостійкість	6,5	22,6
толерантність	6,5	3,3
терплячість	0	13
взаємоповага	0	3,3
наполегливість	0	19,4
професійні досягнення	0	6,5
самоповага	0	9,7
віра в краще	0	6,5
свідоме ставлення до роботи	0	3,3
ініціативність	0	6,5
життєвий досвід	0	3,3
життєрадісність	0	6,5
чесність	0	3,3
рішучість	0	3,3

Стосовно зовнішнього ресурсу (таблиця 4.) на початок третього року війни найбільш важливими для вихователів ресурсами є: близьке соціальне оточення (сім’я, друзі) (74,2%), спілкування (9,7%). В цілому, відбулося зниження зовнішніх ресурсів для вибірки респондентів. Так, ресурс робота (в тому числі фінансове заохочення) знизився з 23% до 16,3%, діти з 17% до 13%, соціальна підтримка з 20% до 13%. У порівнянні з відповідями вихователів під час пандемії COVID-19, зменшилася важливість таких ресурсів, як: соціальний статус та любов. Змін не зазнав ресурс колеги, що вказує, що колеги не грають суттєвої ролі в аспектах ресурсної матриці вихователів. Натомість, вихователі під час війни роблять наголос на таких зовнішніх ресурсах, як: соціальна стабільність, спілкування, гармонія з природою та догляд за квітами, творчість та мистецтво, фінансове благополуччя, відпочинок, наполегливість. В цілому, присутня тенденція до зменшення намагання педагогами черпати зовнішні ресурси з професійного життя безпосередньо, значення цього показника зменшилося з 64% до 38,8% [4].

Отже, на початку третього року війни важливість зовнішніх ресурсів, пов’язаних із професійною діяльністю (діти, робота, соціальний статус) для вихователів зменшується, що може бути пов’язане із переживанням професійного стресу, обумовленого війною та потребою у додаткових ресурсах задля успішного виконання професійних обов’язків. Окремо констатується факт емоційного та розумового перенавантаження у роботі, що цілком логічно призводить до основного зовнішнього ресурсного джерела в якості спілкування з сім’єю та друзями, відчуття підтримки від близького соціального оточення.

Таблиця 4.

Відмінності в аспектах зовнішньої ресурсності серед вихователів

Назва зовнішнього ресурсу	Кількість відповідей вихователів у відсотковому значенні
	Період пандемії COVID-19	На початок третього року війни
близьке соціальне оточення: сім’я, друзі	64	74,2
діти	17	13
колеги	7	7
робота (в тому числі фінансове заохочення)	23,3	16,3
соціальна стабільність	0	6,5
спілкування	0	9,7
гармонія з природою та догляд за квітами	0	6,5
творчість та мистецтво	0	6,5
соціальна підтримка	20	13
любов	7	3,3
соціальний статус	10	6,5
фінансове благополуччя	0	3,3
відпочинок	0	3,3
наполегливість	0	3,3
розуміння	7	0

Окремо нами було розглянуто відчуття задоволеності потреби у ресурсах вихователів на початку третього року війни та під час пандемії COVID-19. Стосовно аналізу відчуття достатності чи недостатності ресурсу на теперішній момент дослідження (початок третього року війни) на рівні “максимально достатньо - достатньо”, спостерігається зниження задоволеності потреби у всіх видах ресурсів: внутрішньому на 6,4%, зовнішньому на 16,1%, психологічного ресурсу (відбулося зниження на 12,9%). На третьому році війни присутнє збільшення задоволеності потреби у ресурсах на середньому рівні: психологічного ресурсу на 12,9%, внутрішнього - 3,3% та зовнішнього - 6,5%. Недостатність внутрішнього ресурсу збільшилася на 3,1%, на противагу цього цей показник зменшився стосовно психологічного ресурсу на 3,3%.

Отримані показники внутрішніх та зовнішніх ресурсів серед вихователів ЗДО суттєво відрізняються від результатів трирічної давності відповідей респондентів за часів пандемії. Наявна тенденція до збільшення кількості випадків відчуття достатності ресурсів «дуже рідко», «зрідка», «інколи» або «взагалі ніколи» на 32,1% (з 55% до 87,1%) та підвищення достатності потреби у ресурсах на постійному рівні на 6,6% (з 6,4% до 13%). У ситуації війни спеціалісти у 3,3% випадків зазначили, що зовнішнього й психологічного ресурсів їм зовсім не достатньо на постійному рівні, що не спостерігалося в ситуації пандемії COVID-19.

Отже, на початок третього року війни суттєво знизилося відчуття задоволеності потреби у ресурсах на достатньому рівні, що закономірно зумовлено переживанням професійного стресу, перенавантаженням на роботі, відчуттям підвищеної відповідальності у власній професійній діяльності, переживанням тривалого травмівного стресу (пандемії COVID-19, а згодом війни).

Висновки. На початок третього року війни серед складових потреби внутрішньої психологічної ресурсності, якими має володіти педагог ЗДО, суттєвої необхідності набуває стресостійкість; надається більше значення ресурсам фізична сила (задля порятунку дітей та колег) та самоосвіті, що вказує на загострення потреби у підвищенні власного кваліфікаційного рівня.

Притаманна наявність переважання використання таких копінг-стратегій адаптації до травмівного стресу війни як: копінг-уникнення, копінг-переживання, копінг-емоційна рефлексія, копінг-соціальне відволікання та копінг-відволікання.

Важливість зовнішніх ресурсів, пов’язаних із професійною діяльністю (діти, робота, соціальний статус) для вихователів зменшується, що пов’язане із переживанням професійного стресу, обумовленого війною та потребою у додаткових ресурсах задля успішного виконання професійних обов’язків. Окремо констатується факт емоційного та розумового перенавантаження у роботі, що цілком логічно призводить до основного зовнішнього ресурсного джерела в якості спілкування з сім’єю та друзями, відчуття підтримки від близького соціального оточення.

Перспективою наступних емпіричних досліджень у контексті окресленої проблеми може бути вивчення розбіжностей і спільностей ресурсної матриці вихователів закладів дошкільної освіти та педагогів закладів загальної середньої освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Про організацію безпечного освітнього простору в закладах дошкільної освіти та обладнання укриттів: лист Міністерства освіти науки України від 20.06.2023 р. №1/8820-23

2.  Щодо діяльності психологічної служби у системі освіти в 2022/2023 навчальному році: лист Міністерства освіти та науки України від 02.08.2022р.  №1/8794-22.

3.  Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. – К.: Педагогічна думка, 2016. 219 с.

4.   Косова А.В., Краєва О.А. До проблеми психологічної ресурсності вихователів ЗДО під час COVID-19. Психологічні ресурси особистості під час пандемії COVID-19: збірник тез міжнародної науково-практичної конференції, 26 жовтня 2021 року. Київ, 2021. С. 37-41.

5.  Психологічні ресурси особистості: соціально-психологічний зміст.: збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції. Ізмаїл (1). 2019.